Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2020 року у справі №760/3194/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 760/3194/17

адміністративне провадження № К/9901/6576/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Шарапи В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В. О., Белової Л. В., Кучми А. Ю. від 07 лютого 2020 року

у справі №760/3194/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання дій суб'єктів владних повноважень протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1) та Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі також, відповідач 2) в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Постанова КМУ № 975) та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ~law23~);

- зобов'язати відповідачів призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови КМУ № 975 та ~law24~ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до ~law25~ та Постанови КМУ № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 824 531 грн.

2. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанцій Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року в задоволені клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

6.06 березня 2020 року Міністерством оборони України направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі №760/3194/17, у якій просить таку скасувати, а справу направити для провадження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/3194/17.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір. Викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставини є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Повертаючи апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені скаржником у клопотанні про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у передбачений законодавством строк не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Скаржником не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що 03 лютого 2020 року (останній день усунення недоліків апеляційної скарги) відповідачем направлено до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки станом на 03 лютого 2020 року судовий збір сплачено, але надати до суду документ про сплату судового збору з відміткою органу Державної казначейської служби України можливості не мав. Більш того такий документ подано до суду апеляційної інстанції 07 лютого 2020 року, у день повернення апеляційної скарги у справі №760/3194/17. Таким чином, суд апеляційної інстанції не належно з'ясував і дослідив обставини поважності причин пропуску строків апеляційного оскарження, а тому дійшов помилкового висновку щодо повернення апеляційної скарги особі, яка її подала у зв'язку з неповажністю причин продовження строку для усунення недоліків.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

11. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

12. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

13. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

14. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

15. Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

16. Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, застосовуються положення статті 298 КАС України.

17. Так, за приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частин 1, 2 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

19. Згідно з частиною 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

20. Постановляючи оскаржувану ухвалу, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою суду від 17 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме: скаржником не додано документ про сплату судового збору, та надано останньому десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

21. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року отримана апелянтом 22 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

22. Отже, останнім днем для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги було 03 лютого 2020 року, однак апелянтом цього ж дня направлено до суду клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з неможливістю надати належним чином завірений документ про сплату судового збору з незалежних від нього причин.

23. Основним доводом відмови в задоволенні заявленого скаржником клопотання суд апеляційної інстанції зазначив те, що відповідачем не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

24. Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

25. Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

26. Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

27. Суд зазначає, що хоча положення частини 2 статті 121 КАС України і містить диспозитивну норму, тобто встановлюють право суду, а не обов'язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом в межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.

28. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 360/3729/18.

29. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в межах десятиденного строку з дня вручення ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (ухвала вручена 22 січня 2020 року) подав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків (03 лютого 2020 року - поштовий штамп на конверті), тобто дотримався вимог, встановлених статтею 121 КАС України.

30. Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності можливості продовження процесуального строку для усунення недоліків. До того ж, відповідачем 07 лютого 2020 року подано оригінал документа про сплату судового збору.

31. Висновки суду апеляційної інстанції про не надання позивачем доказів можливості сплати судового збору, колегія суддів вважає передчасними, оскільки такі докази стосуються певних дій у майбутньому (сплата судового збору), тобто, які ще не відбулися, а тому цих доказів у відповідача об'єктивно могло не бути на час звернення з клопотанням. При цьому, відповідач у клопотанні від 03 лютого 2020 року зазначив, що судовий збір сплачено, але з незалежних від нього обставин не може надати оригінал документа про сплату судового збору, і такий документ було надано 07 лютого 2020 року.

32. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції під час повернення апеляційної скарги, особі яка її подала дійшов помилкового висновку, що строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 27 січня 2020 року.

33. Колегія суддів вважає, що враховуючи обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивачів про продовження процесуального строку не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

34. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

35. Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

36. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

37. Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

38. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

40. З огляду на те, що суд касаційної інстанції направляє справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року скасувати.

Справу № 760/3194/17 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

В. М Шарапа