Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2019 року у справі №2040/6613/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2040/6613/18

адміністративне провадження № К/9901/26621/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К. М.,

представника позивача - Варнавської Г. Ю.,

представника відповідача - Богодущенко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (головуюча суддя Шляхова О. М. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С. П., судді - Чалий І. С., Перцова Т. С. ) у справі за позовом Харківського державного авіаційного виробничого підприємства до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості,

установив:

У серпні 2018 року Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Харківська митниця ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000//2018/000594/2 від 23 липня 2018 року. На обґрунтування позову вказувало, що вказані в оскаржуваному рішенні обставини не спростовують митної вартості, яка була зазначена у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову Харківського державного авіаційного виробничого підприємства відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не повною мірою з'ясовано обставини справи, зокрема не враховано технічний стан двигуна (його несправність та недоцільність ремонту), що, безумовно, впливає на його митну вартість. Наголошує, що фактично митним органом збільшено вартість двигуна, який повністю вичерпав свій ресурс й подальшому використанню не підлягав, однак судами цього не взято до уваги. Окрім того, вважає безпідставними підтримані судами доводи відповідача, про те, що позивач був зобов'язаний надати калькуляцію транспортних витрат, оскільки товар (двигун) був доставлений не власним транспортом позивача, а знаходився на борту літака, який прибув до позивача у зв'язку з його технічним регламентом.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані. На противагу доводам заявника касаційної скарги зазначає, що судами встановлені обставини справи, які стосуються предмета позову, та їм надано правильну юридичну оцінку.

1 грудня 2020 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення разом із додатковими доказами, які, однак, суд касаційної інстанції не може взяти до уваги з огляду на приписи частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 2 грудня 2020 року представник позивача підтримав пояснення, викладені у касаційній скарзі та у додаткових поясненнях до неї, та наполягав на безпідставності здійсненого митним органом коригування товару.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 2 грудня 2020 року, також підтримав доводи свого відзиву на касаційну скаргу Підприємства, які повністю відтворюють висновки судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що позивачем подано митному органу для митного оформлення вантажну митну декларацію (ВМД) №UA807170/2018/033621 типу "IM 40 АА" на імпорт товару - допоміжний газотурбінний двигун ТА-12 (турбоагрегат), який надійшов згідно з Договором на гарантійне обслуговування від 17 лютого 2015 року №005-145/2015 між Харківським державним авіаційним виробничим підприємством та Державною установою військова частина 2177, Республіка Казахстан, на обслуговування літака АН-74Т-200А.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме - 80000,00 дол. США.

Окрім того, оскільки вказаний двигун був у використанні та перебував у неробочому стані, позивачем було проведено цінову експертизу та надано митниці звіт про оцінку майна №10/07/2018/03 від 10 липня 2018 року, згідно з яким вартість приладу складає 80000,00 дол. США.

Поряд із тим, під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, позивач надав експертні висновки ринкової вартості двигуна, документи щодо відсутності понесених транспортних витрат на доставку ТА-12, а також інші документи на підтвердження дійсної вартості двигуна.

За результатами перевірки митної декларації та додатково поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA807000//2018/000594/2 від 23 липня 2018 року, яким за резервним методом на підставі інформації, наявної у митного органу, митну вартість товару збільшено з 80000,00 до 199206,56 дол. США (119206,56) (з урахуванням транспортних витрат).

24 липня 2018 року відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA 807170/2018/00380.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, шо спірне рішення про коригування митної вартості товару прийнято відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

За приписами частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частини 1 статті 52 МК України та цією главою.

Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених Частиною 1 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком).

Відповідно до частин 1 -2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 -2 статті 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частин 1 -2 статті 54 МК України.

Згідно з частинами 1 -4 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1 -4 статті 57 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями частинами 1 -4 статті 57 МК України.

Відповідно до частин 2 -5 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у частин 2 -5 статті 58 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частинами 1 та 2 статті 64 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з цим декларанту було запропоновано надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження митної вартості товару.

За наслідками аналізу документів, додатково наданих декларантом, посадовою особою митниці було встановлено наступне: заявлена декларантом у ЕМД №ИА807170/2018/033621 від 12 липня 2018 року митна вартість товару, яка дорівнює 80000 дол. США, є "заставною вартістю" цього двигуна, а сам двигун не є об'єктом купівлі-продажу; митна вартість товару по ЕМД №807170001/2014/001217 від 4 квітня 2014 року, яка дорівнює 198000,00 дол. США, також є "заставною вартістю" цього двигуна для вивезення його з метою ремонту та повернення після ремонту, тобто двигун, оформлений за цією декларацією, також не є об'єктом купівлі-продажу; понесення підприємством витрат на транспортування товару є очевидним (на паливо тощо).

Окрім того, за результатами опрацювання додатково наданих декларантом експертних висновків посадовою особою митниці встановлено, що з метою визначення ринкової вартості оцінюваного товару експерти спирались на "заставну вартість" товару, в зв'язку з відсутністю інформації про вартість продажу аналогічного двигуна на вторинному ринку, однак при цьому експерти не взяли до уваги ринкову вартість аналогічного двигуна, імпортованого цим підприємством на підставі договорів купівлі-продажу протягом 2009-2013 років, яка в декілька разів більше заставної вартості, зазначеної, зокрема, у ЕМД №807170001/2014/001217 від 4 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про неможливість застосування до товару позивача, заявленого до митного оформлення за ЕМД №UА807170/2018/033 621 від 12 липня 2018 року, основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

З огляду на суперечність поданих декларантом документів та наявність інформації щодо митної вартості ідентичних товарів, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган правомірно запропонував позивачу надати додаткові документи. Разом із тим документи, подані декларантом до Харківської митниці ДФС разом з вищевказаною ЕМД та надіслані у подальшому додатково, - не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари.

Судами також враховано, що в спірному рішенні митним органом було послідовно проаналізовано неможливість визначення митної вартості товару за другорядними методами, зазначеними у статтях 58, 59, 60, 61, 62, 63 МК України, та, як наслідок, застосування резервного методу (статті 64 МК України).

Джерелом інформації для спірного рішення про коригування митної вартості товарів Харківською митницею ДФС була використана ЕМД №807170001/2014/001217 від 4 квітня 2014 року, за якою товар було оформлено за митною вартістю 199206,56 дол. США.

Окрім того, однією з підстав прийнятого митницею рішення про коригування митно вартості товару слугувала відсутність даних щодо витрат, понесених на транспортування товару до місця перетину митного кордону України.

Позивач в контексті викладеного наголошував, що при поставці двигуна договір на перевезення з продавцем не укладався, а такий був доставлений на його власному літаку з метою виконання технічних та регламентних робіт.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій про те, що для цілей визначення митної вартості товарів не має значення, сплачуються понесені витрати на транспортування товарів продавцем чи покупцем, оскільки вони у будь-якому разі мають місце й повинні бути включені до складу митної вартості товару. Крім того, за встановленими обставинами справи, двигун, що імпортувався, не перебував у складі літака, на якому він був поставлений.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товару за резервним методом та відсутність підстав до його скасування.

В контексті доводів касаційної скарги позивача, Суд наголошує, що виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій в ході касаційного перегляду Судом не встановлено.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська

Повний текст судового рішення виготовлено 7 грудня 2020 року.