Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №816/2024/16

провадження №К/9901/33636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду прийняту 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Григорова А.М., суддів: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.,

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі також - ТУДСА, відповідач), за участю третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУДСА щодо не здійснення нарахування та не здійснення виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 . щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року включно;

1.2. зобов`язати ТУДСА здійснити нарахування і виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року включно.

2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування йому щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за вказаний період, оскільки право на отримання вказаної доплати позивач набув 30 жовтня 2013 року та не втратив такого права з набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким змінено відповідне правове регулювання.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні на позов ТУДСА наполягає на законності припинення виплати позивачеві доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків після набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким установлено право на отримання вказаної доплати виключно суддям із стажем роботи понад 3 роки.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.

5. Наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року №7 позивача зараховано до штату суду із посадовим окладом згідно штатного розпису, крім того встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи на посаді судді станом на 30 жовтня 2013 року 0 років 0 місяців 0 днів.

6. Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №81/2015 «Про переведення суддів» ОСОБА_1 переведено на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області.

7. Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2015 року №03-ос.с позивача призначено в порядку переведення у межах п`ятирічного строку на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області з 06 березня 2015 року з окладом згідно штатного розпису.

7.1. Також встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 06 березня 2015 року, в зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 06 березня 2015 року 01 рік 04 місяці 07 днів.

8. Наказом в.о. голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №04-ос.с «Про встановлення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років» відповідно до пункту 5 статті 133 та статті 135 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» припинено позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, в зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 28 квітня 2016 року 1 рік 4 місяці 29 днів.

9. Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року №10-ос.с «Щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років» відповідно до статті 22 Конституції України та Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року № 73 скасовано наказ Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №04-ос.с в частині припинення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 19 серпня 2015 року .

10. 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву із вимогою виплатити заборгованість із вказаної щомісячної доплати та у подальшому здійснювати її нарахування.

11. Листом від 13 травня 2016 року №05-403/1126 позивач отримав відповідь від відповідача, в якому зазначено, що частиною першою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами України.

12. Згідно копії розрахункового листа за жовтень 2016 року вбачається, що протягом жовтня 2016 року позивачу нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15 відсотків посадового окладу лише за один день.

13. Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення ОСОБА_1 звернувся за захистом з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій

14. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 1 грудня 2016 року, позов задовольнив повністю:

14.1. Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не здійснення нарахування та не здійснення виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року включно.

14.2. Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року включно.

14.3. Допустив постанову до негайного виконання.

15. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, виходив із того, що застосування норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» відбувається з 28 березня 2015 року та не поширюється на відносини, які виникли до набрання їх чинності. Відтак судді, стаж роботи яких на посаді на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом права на отримання такої щомісячної доплати не втрачають і мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

16. Харківський апеляційний адміністративний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, постановою від 26 січня 2017 року скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року, та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

16.1. Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

18. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року.

19. Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII); далі - Закон № 2453-VI), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

21. Згідно з частиною п`ятою статті 129 Закону № 2453-VI (у редакції, яка була чинна на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

22. 29 березня 2015 року набрав чинності Закон № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

23. Відповідно до частини п`ятої статті 133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

24. При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом № 192-VIII.

25. Статтею 13 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

26. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

27. За правилами частини першої статті 51 цього ж Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

28. Статтею 8 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

29. Відповідно до статті 147 Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

30. Враховуючи те, що на час виникнення спірних правовідносин положення Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у відповідача не було.

31. Помилковим є й висновок суду першої інстанції про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

32. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів. Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 цей Суд указав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

33. Втім, як видно із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

34. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

35. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

36. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 1 листопада 2016 року № 21-1425а16, від 2 листопада 2016 року № 21-1843а16, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 823/1007/16, від 30 травня 2018 року у справі № 823/114/16, від 13 червня 2018 року у справі № 823/869/16, від 19 липня 2018 року у справах №№ 816/1229/16, 823/445/16 та інших.

VI. Позиція Верховного Суду

37. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність незаконної бездіяльності з боку відповідача по виплаті позивачеві щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за жовтень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді у цей період є меншим, ніж три роки, що свідчить про відсутність підстав для виплати йому щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII.

38. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

39. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич