Історія справи

Постанова КАС ВП від 08.01.2026 року у справі №640/17677/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

м. Київ

справа № 640/17677/20

адміністративне провадження № К/990/50618/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025, постановлену колегією суддів у складі Василенка Я. М. (суддя-доповідач), Ганечко О. М., Кузьменка В. В., у справі № 640/17677/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Спецодяг» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАВО СПЕЦОДЯГ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про:

- визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 10.06.2020 № UA100020/2020/000037/2;

- визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації Київської митниці Держмитслужби від 10.06.2020 № 100020/2020/00305.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2025 адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця 15.10.2025 направила до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.10.2025 апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому апелянт не надав жодних доказів на підтвердження дати отримання рішення суду першої інстанції, а також не навів обґрунтованих поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали апелянт подав платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі, чим усунуто недоліки апеляційної скарги в цій частині. Водночас апелянт не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У зв`язку з цим Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.11.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025, Київська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, митний орган зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з мотивів ненадання доказів дати вручення судового рішення, не врахував особливості функціонування підсистеми «Електронний суд» та вимоги пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, відповідно до яких днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення його копії до електронного кабінету особи.

Скаржник акцентує увагу на тому, що довідка про доставку документа формується і зберігається виключно судом та є недоступною для сторони, а тому покладення на апелянта обов`язку надати такий доказ є необґрунтованим і свідчить про надмірний формалізм. За таких обставин суд апеляційної інстанції мав можливість перевірити факт і дату доставлення рішення до електронного кабінету відповідача з матеріалів справи, що узгоджується з практикою Верховного Суду (наприклад, постанова від 18.12.2024 у справі № 480/12760/23).

Верховний Суд ухвалою від 10.12.2025 відкрив касаційне провадження за указаною скаргою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Спецодяг» не подало відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження у справі учасник повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції, та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, реалізація даного права кореспондує із обов`язком апелянта дотриматись вимог процесуального законодавства, зокрема, в частині форми і змісту апеляційної скарги, а також термінів її подачі.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У постанові від 25.04.2024 у справі № 640/16820/21 Верховний Суд за результатами аналізу статті 295 КАС України дійшов таких висновків.

За загальним правилом строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення або з дня складення повного судового рішення. Частина друга цієї статті надає право учаснику справи для поновлення строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційну скаргу подано в межах встановленого строку з дня вручення копії судового рішення. Тобто, навіть у разі, якщо апеляційна скарга подана в межах встановленого строку з дня отримання копії судового рішення, але після спливу такого строку від дня його проголошення або складення повного судового рішення, строк на апеляційне оскарження є пропущеним, але КАС України презюмує право на його поновлення. Частина ж третя передбачає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку наявності інших поважних причин пропуску, ніж ті, про які йдеться у попередній частині цієї норми. Сам по собі факт не отримання копії судового рішення стороною у справі не означає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення не розпочався.

Отже, несвоєчасне отримання копії судового рішення не змінює моменту початку перебігу строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим такий строк все одно вважається пропущеним. Водночас ця обставина є поважною та безумовною підставою для його поновлення відповідно до частини другої статті 295 КАС України, однак виключно за умови реалізації учасником справи свого права шляхом подання до суду апеляційної інстанції відповідної заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Питання процесуальних наслідків невиконання апелянтом передбаченого частиною другою статті 295 КАС України обов`язку із подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження також вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, у постановах від 30.03.2021 у справі № 280/5079/19, від 20.05.2021 у справах № 420/499/20, № 640/11518/20, від 20.12.2021 у справі № 640/6212/19, від 11.04.2024 у справі № 540/4229/20, Верховний Суд вказав, що частина друга статті 295 КАС України чітко встановлює момент початку відліку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повний текст якого був складений поза межами судового засідання, а саме - день складення повного судового рішення. Момент фактичного отримання сторонами повного тексту рішення суду першої інстанції є обставиною, що наділяє таких осіб правом на поновлення строку апеляційного оскарження такого рішення у разі звернення до апеляційного суду поза межами тридцяти днів з дня складання його повного тексту. При цьому, реалізація передбаченого частиною 2 статті 295 КАС України права на поновлення строку на звернення до суду апеляційної інстанції не є можливою без подання апелянтом відповідної заяви про поновлення пропущеного строку.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження у спірному випадку сплинув 17.05.2025.

Київська митниця подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції 15.10.2025, що свідчить про подання апеляційної скарги з пропуском установленого законом строку на апеляційне оскарження. Водночас, за твердженням митного органу, несвоєчасне отримання копії рішення суду першої інстанції зумовило пропуск такого строку, при цьому апеляційну скаргу було подано в межах тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення, як це передбачено частиною другою статті 295 КАС України.

За таких обставин та з урахуванням наведених вище висновків щодо застосування статті 295 КАС України апелянт мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження за умови одночасного дотримання таких вимог: по-перше, подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення; по-друге, звернення до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, і це скаржник не заперечує, що окремої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження до апеляційної скарги додано не було, як і не було зазначено про необхідність поновлення такого строку у її тексті. В апеляційній скарзі наведено лише дату отримання рішення суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано постановив ухвалу від 21.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху, запропонувавши апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів поважності причин його пропуску, а також докази сплати судового збору.

Отримавши копію вказаної ухвали 22.10.2025 о 20:44 через підсистему «Електронний суд», Київська митниця у встановлений десятиденний строк з дня отримання ухвали не виконала її вимоги в частині подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів поважності причин його пропуску, обмежившись поданням лише платіжної інструкції про сплату судового збору.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд відмовити у відкритті апеляційного провадження, якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи скаржника про подання апеляційної скарги в межах тридцятиденного строку з дня отримання копії рішення суду першої інстанції не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції, оскільки поновлення такого строку відповідно до частини другої статті 295 КАС України здійснюється не автоматично, а за умови подання відповідного клопотання, з яким скаржник у цій справі не звертався.

При цьому, виявивши відповідний недолік, апеляційний суд забезпечив право відповідача на апеляційне оскарження, запропонувавши останньому подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Проте у встановлений судом строк наданим правом Київська митниця не скористалася.

Крім того, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 480/12760/23, на яку посилається скаржник, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки вказана постанова ухвалена за інших обставин.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 44 КАС України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, зацікавлена у поданні апеляційної скарги особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

У касаційній скарзі скаржник не наводить аргументів на обґрунтування того, які саме обставини перешкодили йому скласти та подати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, як того вимагає частина друга статті 295 КАС України. Крім того, окремої уваги заслуговує той факт, що відповідна заява не була подана скаржником і на пропозицію апеляційного суду, викладену в ухвалі від 21.10.2025. Поважних причин невиконання вимог суду скаржник не наводить, тому такий прояв його процесуальної поведінки не може бути визнаний добросовісним.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги, пов`язані з обґрунтуванням дати отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки такі обставини підлягали б оцінці судом апеляційної інстанції лише у разі подання відповідачем відповідного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження разом із доказами на його підтвердження, чого у цій справі зроблено не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

З огляду на викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі № 640/17677/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко