Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2018 року у справі №810/873/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 810/873/17

адміністративне провадження № К/9901/55459/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г., -

розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (прийняту судом у складі судді Панової Г. В. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Твердохліб В. А.), у частині вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відділу Держгеокадастру у м. Броварах Київської області від 30.08.2016 № 34-1028-99.1-2267/2-16.

Також просив вирішити питання розподілу судових витрат, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в сумі 4640,00 грн та судовий збір в сумі 640,01 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року позов задовольнив. Постановив стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640,00
грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру.

Щодо вирішення питання витрат на правову допомогу у розмірі 4640,00 грн суд першої інстанції зазначив, що, оскільки у даному випадку фахівцем в галузі права не вчинялось дій, пов'язаних з наданням правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді, витрати позивача у розмірі 4640,00 грн (за складання (написання) позовної заяви з усіма необхідними матеріалами до Броварського міськрайонного суду Київської області для ОСОБА_1) відшкодуванню не підлягають.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені в цій справі у частині відмови присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4640,00
грн.

У скарзі посилається на те, що в матеріалах справи містяться усі належні докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу: договір про надання правової допомоги від 31.08.2016 № 31/08-2, замовлення додаток № 1 до цього договору, акт виконаний робіт відповідно до цього договору, копія диплому магістра, банківська квитанція про оплату цих послуг, інші документи.

Ці документи підтверджують надання правової допомоги, яка полягала у складанні процесуальних документів - позовної заяви з усіма необхідними матеріалами до Київського окружного адміністративного суду за розглядуваним у цій справі спором.

Судами неправильно застосовані норми процесуального права та вирішено, що фахівцем в галузі права не вчинялось дій, пов'язаних з наданням правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді:

Бучик А. Ю., Мороз Л. Л.

Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року № 981/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г., справу передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За змістом частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги з урахуванням приписів статті 341 КАС України, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у частині вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до таких висновків.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2 статті 16 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із позовом до суду) установлено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються Частиною 2 статті 16 КАС України та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017, на момент постановлення рішення судом першої інстанції) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Водночас, КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) не передбачав, що види правової допомоги, які підлягають компенсації, можуть встановлюватися або обмежуватися іншими законами.

За приписами частини 3 статті 90 КАС України законом установлюється граничний розмір компенсації таких витрат.

Зокрема, статтею 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відмовляючи у задоволенні стягнення компенсації витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду доказів надання йому правової допомоги у судовому засіданні, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням (оскільки підготовка адміністративного позову не є окремою процесуальною дією).

Визначальним в адміністративному судочинстві за статтею 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються.

Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Колегія суддів зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вказує на передчасність висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу.

При цьому зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Натомість судами попередніх інстанцій не було досліджено зібраних у справі доказів, які належить врахувати при ухваленні судового рішення у справі, зокрема - договір про надання правової допомоги; акт виконаних робіт; квитанції, копія диплома представника позивача.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 818/1041/17.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України (в редакції, чинній з
15.12.2017), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини 3 статті 353 КАС України).

З урахуванням зазначеного, судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованих судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Тому, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо витрат на правову допомогу.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 344, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у частині вирішення питання компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу у сумі 4640,00 грн скасувати, а справу в цій частині - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко