Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №815/3957/16

касаційне провадження №К/9901/39384/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Інспекція) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 (суддя - Бжассо Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 000083400 та № 000084/4000.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_2 послався на те, що ним не було допущено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії, оскільки підакцизного товару була здійснена 30.01.2016 - в останній день дії відповідних ліцензій. Також позивач послався на те, що фінансові санкції відповідно до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» повинні розраховуватись в залежності від вартості отриманої партії товару, чого податковим органом зроблено не було.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 27.10.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 000083400 та № 000084/4000.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що дата 30.01.2016 входить до ліцензійного терміну, з оглядку на що позивачем не були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Також суд першої інстанції відзначив, що при визначенні розміру штрафних санкцій Інспекцією не досліджувались первинні бухгалтерські документи для визначення партій товару, що є порушенням вимог абзацу 5 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно з частиною вісімнадцятою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами видаються терміном на один рік, що свідчить про те, що суб'єкт господарювання має право здійснювати торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами до дати, зазначеної у відповідній ліцензії, при цьому, останнім днем торгівлі буде дата, що передує даті, зазначеній у такій ліцензії.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 07.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з метою здійснення підприємницької діяльності позивач отримав ліцензії (для місць торгівлі: магазин з кафетерієм «ІНФОРМАЦІЯ_1» та магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2»): на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний №15150264009 та № 15150264008 терміном дії з 30.01.2015 до 30.01.2016, а також ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами реєстраційний №151502660006 та №151502660007 терміном дії з 30.01.2015 до 30.01.2016.

15.04.2016 посадові особи Інспекції провели фактичні перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме - магазину з кафетерієм «ІНФОРМАЦІЯ_1» (що розташований за адресою: АДРЕСА_1) та магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (що розташований за адресою: АДРЕСА_2), у яких здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, результати яких оформлені актами №862/1515/4000/НОМЕР_1 та № 863/1515/4000/НОМЕР_1 відповідно, за висновками якого підприємцем були порушені вимоги частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у реалізації позивачем 30.01.2016 алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності відповідних ліцензій.

На підставі вказаних актів перевірок Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення рішення від 26.04.2016 № 000083400 та № 000084/4000, якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзацу п'ятого частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. за кожним податковим повідомленням-рішенням.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно частини 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 був затверджений Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно до пункту 25 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у ліцензії зазначається, зокрема, термін дії.

Відповідно до положень частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що дата 30.01.2016 входить до ліцензійного терміну, з оглядку на що позивачем не були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017- без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна