Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 804/858/16

адміністративне провадження № К/9901/41289/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Дашутіна І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод ``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` (процесуальний правонаступник - Приватне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ``) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 (суддя Турлакова Н. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя Круговий О. О., судді: Божко Л. А., Лукманова О. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Завод ``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` (у зв`язку зі зміною товариством організаційно-правової форми - Приватне акціонерне товариство Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ``; далі - ПРАТ ЗАВОД "ПАВЛОГРАДХІММАШ", товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Західно-Донбаською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) податкове повідомлення - рішення від 04.09.2015 №000012 про нарахування пені у сумі 285' 895,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач неправильно обрахував суму пені за порушення товариством законодавчо встановленого строку розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. На думку позивача, відповідач неправильно визначив граничний строк розрахунків за операціями з імпорту та період їх прострочення. Крім того, вартість несвоєчасно поставленого товару в іноземній валюті відповідач перерахував у національну валюту за курсом без будь-яких розрахунків щодо цього, що унеможливлює перевірити правильність здійсненого перерахунку. Також позивач зазначив, що відповідачем порушено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 (далі - Порядок), оскільки до податкового повідомлення-рішення не було додано детальний розрахунок суми пені.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем строків розрахунків за операціями з імпорту товарів є доведеним, тому товариство правомірно було притягнуто до відповідальності у формі пені, що передбачена статтею 4 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР). Відповідно до встановлених обставин щодо отримання позивачем 25.08.2015 та 09.09.2015 додатка №1 до акта перевірки та розрахунку пені до податкового повідомлення-рішення відповідно, що були направлені на податкову адресу товариства рекомендованими поштовими відправленням, суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що контролюючим органом не було наведено розрахунку щодо порушення строків та не було надано розрахунок штрафних санкцій. Також суд дійшов висновку, що відповідач правильно обчислив суму пені та встановив строк прострочення розрахунків, тому підстави для скасування податкового повідомлення - рішення відсутні. При цьому суд виходив із того, що датою імпорту товару є дата перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, що підтверджується проставленням відбитку штампа на товаросупровідних документах.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився. Також суд вказав на те, що надходження коштів на розподільчий рахунок не є датою повернення коштів резиденту, натомість, з датою повернення коштів резиденту слід пов`язувати надходження валютних коштів та їх гривневого еквівалента на поточний рахунок резидента.

У касаційній скарзі ПРАТ ЗАВОД "ПАВЛОГРАДХІММАШ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначив, що вирішуючи спір, суди не врахували, що день фактичної поставки товару (отримання коштів) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. Датою зарахування валютної виручки (повернення авансового платежу) вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів. Крім того, скаржник вважає, що товариством взагалі не було допущено порушення норми статті 2 Закону №185/94-ВР станом на дату укладення зовнішньоекономічних контрактів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.03.2017 (провадження №К/800/7658/17) відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для нарахування товариству пені згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті перевірки від 20.08.2015 №18/4-10-22-01-00217.

Згідно з висновками акта перевірки позивач порушив норми статті 2 Закону №185/94-ВР під час виконання імпортних контрактів від 01.09.2014 №14ZGCH00901 та від 06.11.2014 №14ZGCH1106 з нерезидентом ``Hongkong Baosteel Trade Co., Limited`` (Гонконг), оскільки за імпортними контрактами попередньо сплачені нерезиденту грошові кошти за товар повернуті товариству з порушенням встановленого строку розрахунків та не дотримано законодавчо встановлений строк надходження товару на митну територію України.

Зокрема, перевіркою встановлено, що товариство на виконання вказаних контрактів 30.09.2014, 08.10.2014, 13.10.2014 перерахувало на користь постачальника продукції передбачені контрактом №14ZGCH00901 платежі на суму 198' 160 доларів США та 07.11.2014 за контрактом №14ZGCH1106 - 106' 250 доларів США. Останнім днем строку поставки товарів на митну територію України згідно зі статтею 2 Закону №185/94-ВР по контракту від 01.09.2014 №14ZGCH00901 було відповідно 29.12.2014, 06.01.2015, 11.01.2015, а по контракту від 06.11.2014 №14ZGCH1106 - 05.02.2015. Однак, митне оформлення партій товару, попередньо оплаченого позивачем за контрактом від 01.09.2014 №14ZGCH00901, здійснено лише 08.01.2015 та 14.01.2015, що підтверджено відміткою Південної митниці ``Під митним контролем`` на товаросупровідних документах (коносамент). А у зв`язку з неможливістю постачальником виконати умови контракту від 06.11.2014 №14ZGCH1106 щодо поставки товару імпортна операція у межах цього контракту була завершена шляхом повернення попередньої оплати за товар на рахунок товариства 13.03.2015. Тому, на думку ОДПІ, товариство прострочило строки розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій на 10, 2 ,3 та 36 днів відповідно.

Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - так само; Закон втратив чинність з 07.02.2019) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (частина 1 статті 4 цього Закону).

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту. Моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 №21-136а11 та від 16.01.2012 №21-412а11.

Велика Палата Верховного Суду відступу від цього висновку не робила, а відтак, в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 1 пункту 8 розділу VII КАС України цей висновок повинен враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, щодо моменту поставки товару за імпортною операцією є правильним та відповідає правовому висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Також, спираючи на положення Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, суди правильно відхилили довід позивача, що у випадку коли граничний строк поставки товару припадає на вихідний або святковий день (11.01.2015), граничним строком є наступний робочий день (12.01.2015).

Відносини у зовнішньоекономічній сфері регулюються спеціальним законодавством, до якого зокрема відноситься Закон №185/94-ВР, яким встановлено обов`язковість надходження виручки в іноземній валюті за експортований товар, роботи (послуги) або ж імпортованого товару у законодавчо встановлені строки.

Водночас, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Інструкції при здійсненні імпортних операцій початком відліку законодавчо встановленого строку розрахунків є наступний календарний день після дня здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару.

Якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за імпортними операціями окремо за кожним фактом здійснення платежу (пункт 1.3 Інструкції).

День виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків (пункт 1.1 Інструкції).

З урахуванням викладеного перенесення граничного календарного дня для розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо він припадає на вихідний або святковий день, не здійснюється.

Доводи позивача, наведені в тому числі в касаційній скарзі, щодо відсутності його вини внаслідок несвоєчасної поставки постачальником товару та повернення коштів, Суд відхиляє, оскільки такі доводи не мають юридичного значення для вирішення цього спору, враховуючи вимоги статті 4 Закону №185/94-ВР.

Відмовляючи у задоволенні вимог у цій частині, суди обґрунтовано констатували доведеність складу валютного правопорушення, передбаченого статтею 2 Закону №185/94-ВР.

Разом із тим, висновок судів попередніх інстанцій про притягнення позивача до відповідальності, що визначена Законом №185/94-ВР, шляхом стягнення пені у сумі 285' 895,00 грн, не можна визнати таким, що зроблений за правильного встановлення обставин у справі.

Позивач, не погоджуючись з правильністю розрахунку суми пені, зазначав, що до її розрахунку включено період, коли грошові кошти (авансовий платіж), попередньо перераховані у межах контракту від 06.11.2014 №14ZGCH1106 нерезиденту, були повернуті на розподільчий рахунок товариства - 11.03.2015, натомість контролюючий орган зазначає дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок - 13.03.2015.

Віддаючи перевагу доводам контролюючого органу, що розподільчий рахунок виконує суто технічну функцію, а датою повернення коштів є дата зарахування іноземної валюти та гривневого еквіваленту, одержаного внаслідок обов`язкового продажу іноземної валюти, на поточні рахунки товариства, суди, однак, не надали належної оцінки запереченням позивача з цього приводу.

Незважаючи на те, що в умовах обов`язкового продажу іноземної валюти відповідно до законодавства клієнт не має можливості використовувати кошти з розподільчого рахунку, ці кошти належать клієнту, а операції по надходженню іноземної валюти на розподільчий рахунок відповідно до вимог П (С) БО 21 підлягають обліку на субрахунку 316 "Спеціальні рахунки в іноземній валюті", передбаченого Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291.

Крім того, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, але не виключно, постанова від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16) звертав увагу на те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок резидента. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили помилковий висновок, що датою виконання вимог статті 2 №185/94-ВР щодо завершення імпортних операцій є дата зарахування повернутих коштів на поточні рахунки позивача в уповноваженому банку.

Питання щодо правомірності включення дня зарахування валютної виручки на поточний рахунок резидента у період розрахунку пені було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 18.10.2019 у справі №810/3506/16. У цій справі касаційний суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про задоволення позову, погодився з висновком останнього про те, що день зарахування валютної виручки не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена статтею 4 Закону №185/94-ВР.

У постанові від 24.05.2019 у справі №819/19/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що день фактичної поставки імпортного товару, коли відбувся фактичний перетин імпортованим товаром митного кордону України, не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

В основу вказаних підходів лягли висновки про те, що порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є продовжуваним правопорушенням, а однією із вихідних розміру пені за порушення граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями є дата виконання зобов`язання за контрактом - дата надходження на рахунок резидента суми виручки за експортним контрактом або фактична поставка товару.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановлення обставин щодо включення контролюючим органом до періоду часу, за який не може здійснюватися стягнення пені, а також доводи позивача щодо курсу валют при визначенні розміру пені відповідно до частини першої статті 73 КАС України входить до предмету доказування у цьому спорі та має значення для підтвердження або спростування доводів позивача, що, однак, відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 цього ж Кодексу).

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак відповідно до частини другої статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

У зв`язку зі зміною товариством організаційно-правової форми Верховний Суд допустив процесуальну заміну позивача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод``ПАВЛОГРАДХІММАШ`` задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко І.В. Дашутін