Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №243/8717/17

адміністративне провадження №К/9901/1380/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 243/8717/17

за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Слов'янське ОУПФ України Донецької області), в якому просила визнати протиправною діяльність відповідача щодо припинення виплати їй пенсії, зобов'язати поновити виплату їй пенсії за віком та сплатити заборгованість.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Слов'янського ОУПФ України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано Слов'янське ОУПФ України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року та сплатити заборгованість з виплати пенсії за період, починаючи з 01 березня 2016 року (з моменту зупинення виплати).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що діяв в межах своїх повноважень та у спосіб встановлений чинним законодавством.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Вирішуючи позов апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у Слов'янському ОУПФ України Донецької області з серпня 2016 року та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1. З листа Слов'янського ОУПФ України Донецької області вбачається, що 14 липня 2016 року на підставі постанови КМ України від 08 червня 2016 року № 35 Управлінням направлено запит до Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації на перевірку факту місця проживання згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; 09 листопада 2016 року та 15 лютого 2017 року до відповідача надійшли рішення Управління соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації від 08 листопада 2016 року № 19 та від 14 лютого 2017 року № 32 відповідно до яких у виплаті пенсії позивачу відмовлено.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції, що органи Пенсійного фонду України проводять виплату пенсії на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмови у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки призначення виплати пенсії та її припинення здійснюється виключно за рішенням органів Пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що відповідачем не доведено наявності передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстав для припинення позивачу виплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Виплату пенсії позивачу припинено з 01 березня 2016 року та зазначено, що для продовження виплати пенсії необхідно надати до управління довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови згідно пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Крім того, рішення про припинення виплати позивачу пенсії із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, відповідачем не приймалось.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 01 березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до статті 1 до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення Прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенною характеру.

Позивач підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу та зобов'язав поновити її нарахування та виплату.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу.

До того ж, постанова Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», на яку посилається відповідач, приймалася задля забезпечення реалізації положень Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 243/8717/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду