ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа №816/1080/16

адміністративне провадження №К/9901/12079/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 (Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (колегія суддів у складі: Катунова В.В., Ральченка І.М., Бершова Г.Є.) у справі № 816/1080/16 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУНП в Полтавській області), Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач-2, Атестаційна комісія № 4), в якому, з урахування уточненого позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області про призначення проведення атестації майора поліції ОСОБА_5;

- визнати протиправними дії Атестаційної комісії № 4 щодо проведення 24.06.2016 щодо атестації позивача;

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 4, оформлене протоколом ОП № 15.00006716.0036429 від 24.06.2016 стосовно позивача, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 позов задоволено: визнати протиправними дії Атестаційної комісії № 4 щодо проведення 24.06.2016 атестації майора поліції ОСОБА_5; визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 4, оформлене протоколом ОП № 15.00006716.0036429 від 24.06.2016, відносно позивача, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУНП в Полтавській області від 07.11.2015 № 7 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) позивача в порядку переатестування призначено на посаду заступника начальника слідчого відділу Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області з присвоєнням спеціального звання «майор поліції».

11.02.2016 ГУНП в Полтавській області видано наказ № 69 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП в Полтавській області», відповідно до пункту 1 якого наказано провести атестування поліцейських ГУНП в Полтавській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 16.06.2016 № 416 затверджено персональний склад Атестаційної комісії № 4, комісії наказано у своїй діяльності керуватися Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 (із змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

24.06.2016 Атестаційною комісією № 4 проведено атестування позивача на посаді заступника начальника слідчого відділу Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, за результатами якого прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Заперечуючи наявність підстав для проведення атестування, правомірність його проведення та об'єктивність висновків останнього, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення позивача через службову невідповідність, з огляду на незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення атестаційної комісії.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що атестація позивача правомірно призначена керівником поліції, в межах його повноважень та на виконання вимог чинного законодавства, а тому висновок судів про безпідставність проведення такої атестації, та, як наслідок, протиправність її висновків, є помилковим. Більш того, на думку скаржника, надаючи оцінку рішення атестаційної комісії суд фактично втрутився в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження) та в порушення статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прийняв нове рішення про відповідність кандидатури позивача займаній посаді. Звертає увагу на те, що наказ ГУНП в Полтавській області від 11.02.2016 № 69, яким було призначено проведення атестування особового складу ГУНП в Полтавській області, у встановленому законом порядку протиправним не визнаний, а тому висновок суду про те, що ГУНП в Полтавській області протиправно включено позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є безпідставним та необґрунтованим. Крім того, зазначає, що позивач самостійно прийняв рішення щодо проходження атестування та зареєструвався через Інтернет. При цьому, позивач не набрав нормативно закріплену мінімальну кількість балів по професійному тестуванню, результати тестування позивачем не оскаржувались.

Відзиву на касаційну скаргу відповідача до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Отже, пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, а також обмеження, пов'язані зі службою в поліції, визначені у статтях 49, 61 Закону № 580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з частиною першою статті 57 Закону № 580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Поряд із Законом № 580-VIII правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 № 4312-VI (далі - Закон № 4312-VI).

Так, статтею першою цього Закону визначено, що атестація працівників - це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 4312-VI атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою. Тобто, питання відповідності позивача вимогам до поліцейських було вирішене на момент видання наказу про його прийняття на службу.

На вказаній вище посаді позивач пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

Таким чином, призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на роботу (службу в поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.

Посилання скаржника на те, що позивача було призначено на посаду тимчасового штату територіального органу поліції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки частиною другою статті 58 Закону № 580-VIII передбачено випадки, коли особа може бути призначена на посаду в органи Національної поліції України тимчасово. До них відносяться: 1) заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, 2) заміщення посад, призначенню на які передує укладання контракту.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначений наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача заступником начальника слідчого відділу Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Щодо висновків атестаційної комісії та посилань скаржника на невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок, тощо.

Натомість, атестаційний лист позивача не містить негативної інформації стосовно нього; безпосередній керівник характеризує його виключно позитивно, в тому числі за його ділові та особисті риси.

Стосовно посилань скаржника на незадовільні результати тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, колегія суддів зазначає, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Також, з протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, а саме: не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних навичок, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, тощо.

Так, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічений у формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII, інформацію з відкритих джерел).

При цьому, рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту невідповідності позивача вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді.

Колегія суддів зауважує, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Проте судами не встановлено, яким саме критеріям не відповідав позивач та які обставини в їх сукупності призвели до прийняття оскаржуваного рішення про службову невідповідність.

При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом № 580-VІІІ. Саме під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право провести конкурс, під час якого оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийняття на роботу.

Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону № 580-VIII повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

Зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України. У разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою повторного працевлаштування на бажаній посаді. У той же час звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій Атестаційної комісії № 4 щодо проведення 24.06.2016 атестації позивача та протиправність рішення Атестаційної комісії № 4, оформленого протоколом ОП № 15.00006716.0036429 від 24.06.2016.

Доводи касаційної скарги щодо неприпустимості втручання суду у дискреційні повноваження атестаційної комісії як колегіального органу колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії.

Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Приписами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. ЖелтобрюхСудді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець