Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №820/5865/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №820/5865/15

адміністративне провадження №К/9901/8618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року (головуючий суддя - Лук'яненко М. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року (головуючий суддя - Ральченко І. М., судді - Бершов Г. Є., Катунов В. В. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці Державної фіскальної служби, третя особа Міністерство юстиції України

про скасування наказу та поновлення на роботі, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці ДФС державної фіскальної служби України від 14.05.2015 року №288-0 про його звільнення із займаної посади 14.05.2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; поновити його на посаді заступника начальника відділу митного оформлення "Тополі митного поста "Куп'янськ" Харківської митниці ДФС державної фіскальної служби України з дати звільнення - 14.05.2015 року; стягнути з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що прийнятий відповідачем наказ №288-0 про звільнення його із займаної посади 14.05.2015 року є протиправним та прийнятим без дотримання вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, як незаконний. Посилався на приписи ст.ст. 1, 5 Закону України "Про очищення влади" та Порядку № 1100 проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року № 1100 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за №1385/26162, згідно яких при проведенні перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" щодо нього Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області повинна бути встановлена не просто невідповідність відомостей зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а відповідно до пунктів 1,2 частини 5 статті 5 Закону мав бути також врахований час набуття та відсутність законності джерел доходів, що відповідачем під час перевірки перевірено не було.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

Скасовано наказ начальника Харківської митниці ДФС державної фіскальної служби України від 14.05.2015 року №288-0 про звільнення ОСОБА_1, заступника начальника відділу митного оформлення "Тополі митного поста "Куп'янськ", з займаної посади 14.05.2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення "Тополі митного поста "Куп'янськ" Харківської митниці ДФС державної фіскальної служби України з дати звільнення - 14.05.2015 року.

Стягнуто з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення в розмірі 12183,92 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 92 копійки)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що фіскальним органом встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набуте ним за час перебування на посадах, визначених пунктом 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані ОСОБА_1 із законних джерел. При цьому, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел. Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони. А отже, висновок Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області складений 20 лютого 2015 року про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо встановлення невідображення зареєстрованого транспортного засобу: ВАЗ 21063 (1989), який отримано як дарунок 16.08.1996 року - не може бути безумовною підставою для застосування заборон та відповідно винесення спірного наказу про звільнення, а тому суд приходить до висновку, що наказ Харківської митниці ДФС №288-о від
14.05.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1" підлягає скасуванню. Крім того, з урахуванням розрахунків норм тривалості робочого часу на 2015 рік, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", суди прийшли до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 14.05.2015 р. по 04.08.15р., у розмірі 12183,92грн. (56 р. д. х 217,57 грн. середньоденна заробітна плата) з утриманням з цієї суми податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

26 жовтня 2015 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування спірного наказу про звільнення позивача із займаної посади, позаяк керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше, ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", звільняє таку особу із займаної посади, або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку. Отже, норма щодо звільнення особи із займаної посади на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 цієї статті є імперативною та не може піддаватись додатковому аналізу. Скаржник вказав, що вживання у тексті частини 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади" єднального та розділового сполучника "та/або" дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв, а не обох одночасно. Скаржник вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої та другої інстанції судових рішень) щодо законності і обґрунтованості.

Позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 посилався на правильність висновків судів попередніх інстанцій та наголошував на тому, що встановлення невідображення зареєстрованого транспортного засобу: ВАЗ 21063 (1989), не може бути безумовною підставою для застосування заборон та, відповідно, винесення спірного наказу про його звільнення. Просив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 27.12.1994 року працював на різних посадах Куп'янської митниці.

25.12.2014 року Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС згідно постанови Кабінету Міністрів України від
06.08.14 року №54, у зв'язку із чим позивача переведено з Харківської митниці Міндоходів на посаду заступника начальника відділу митного оформлення "Тополі" митного поста "Куп'янськ" Харківської митниці ДФС.

Позивач 18 грудня 2014 року подав на ім'я начальника 10 арківської митниці ДФС заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій надав згоду на проходження перевірки, разом із заявою надав копію декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.

20 лютого 2015 року Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", в якому зазначено, що за результатами перевірки ОСОБА_1 встановлено, що останній у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", не відобразив транспортний засіб: ВАЗ 21063 (1989), який отримав як дарунок 16.08.1996 року та у 2009 році продав за дорученням, що не відповідає наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 (а. с. 12-15).

Поряд із цим, за результатами проведення перевірки, з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1, фіскальним органом також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набуте ним за час перебування на посадах, визначених пунктом 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади" відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

На підставі висновку Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від
20.02.2015 р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Тополі" митного поста "Куп'янськ" (наказ № 288-0 від
14.05.2015 р. ) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частиною 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 квітня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон №1682) визначено, що заборона, передбачена Частиною 8 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 квітня 2014 року № 1682-VII, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої, доходам, отриманим із законних джерел.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 1682 особи, які перебувають на посадах, визначених у Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", подають керівнику або органу, зазначеному у Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Частиною першою статті 2 Закону № 1682 визначено коло посадових осіб, відносно яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Частиною четвертою статті 5 Закону № 1682 встановлено, що організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Відповідно до Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно частини 10 статті 5 Закону № 1682 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Згідно частини 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини 14 статті 5 Закону України "Про очищення влади", звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі - Порядок № 563).

Відповідно до Переліку органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону № 1682, затвердженого постановою КМУ № 563 від 16.10.2014, обов'язок зі здійснення перевірок відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до осіб у частині недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ними деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених п. п.1-10 ч. 1 ст. 2 Закону № 1682, доходам, отриманим із законних джерел, покладено на Державну фіскальну службу України (надалі ДФС). Зазначене також відповідає повноваженням ДФС, які визначені пп.92-1 п.4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ № 236 від 21.05.2014, згідно з яким ДФС відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682.

За приписами пункту 2 Порядку № 563 перевірки проводяться апаратом ДФС, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

За вимогами пунктів 19,20 Порядку № 563 із метою проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682 доходам, отриманим із законних джерел, до ДФС надсилається запит за формою згідно з додатком 3 разом із засвідченими копіями декларації та трудової книжки (послужного списку) такої особи.

Пунктами 27,28 Порядку № 563 визначено, що в разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у пункті 27 цього Порядку, та підтверджені документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.

Абзацом другим пункту 1 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 5 Закону № 1682, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року №1100 (далі - Порядок № 1100), визначено, що дія цього Порядку поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені частиною четвертою статті 5 Закону № 1682. Перевірка відомостей щодо членів сім'ї особи, стосовно якої проводиться перевірка, вказаних у декларації, не проводиться.

Пунктом 3 Порядку № 1100 встановлено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1100 при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1100 отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, зазначається у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна, вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону №1682, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Пунктом 12 Порядку № 1100 також визначено, що в разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджувані документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

За приписами пункту 14 Порядку № 1100 висновок про результати перевірки, підписаний керівником контролюючого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), який проводив перевірку, надсилається керівнику органу, передбаченому частиною четвертою статті 5 Закону № 1682, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що основу цього спору становлять твердження позивача стосовно того, що 14 травня 2015 року його було звільнено із займаної посади згідно з пунктом 14 статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" та Кодексу законів про працю України, у зв'язку із встановленням Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, а саме, не зазначено транспортний засіб: ВАЗ 21063 (1989 року), який отримано 16.08.1996 року.

Так, виявлення недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, зазначається у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того факту, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої пунктом 14 статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" та Кодексу законів про працю України, у зв'язку із встановленням Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області під час проведення перевірки відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади" та ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Суд зазначає, що наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що висновок Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, складений 20 лютого 2015 року, про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", щодо встановлення невідображення зареєстрованого транспортного засобу: ВАЗ 21063 (1989), який отримано, як дарунок 16.08.1996 року - не може бути безумовною підставою для застосування заборон та, відповідно, винесення спірного наказу про звільнення, а тому наказ Харківської митниці ДФС №288-о від 14.05.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1" підлягає скасуванню.

Разом з тим, Суд зазначає, що спору щодо стягнення з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12183,92 грн., тобто стосовно суми та правомірності нарахування коштів між сторонами немає, а відтак ці обставини не є предметом касаційного перегляду у цій справі.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова