Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

Київ

справа №813/3302/17

адміністративне провадження №К/9901/42869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС)на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 (Головуючий суддя - В.М. Скалош) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (колегія у складі суддів: Л.Я. Гудим, О.М. Довгополов, В.В. Святецька)у справі №813/3302/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доГоловного управління ДФС у Львівській областіпровизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11.09.2017 №0011074001 та НОМЕР_1. В обґрунтування позову посилається на незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони винесені на підставі акта перевірки №13/369/4000/НОМЕР_2 від 31.08.2017 при перевірці магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому вона не здійснює підприємницьку діяльність.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11.09.2017 №0011074001 та №0011084001.

Рішення судів мотивовані тим, що за адресою магазину де ревізорами відповідача проведена перевірка, здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3, а не позивач.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати. Вказується, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення обставинам відсутності у позивача, на час проведення перевірки ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або Довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру, що вказує на відсутність права зберігати алкогольні напої. Крім того, причетність її до місця продажу алкогольних напоїв, як власниці відповідної торгової точки (магазину), щодо якої було проведено перевірку свідчить передання продавцем, - ОСОБА_4 їй акту перевірки.

У відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без задоволення.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної, - 31.08.2017, працівниками ГУ ДФС перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у магазині за адресою: АДРЕСА_1, складено акт №13/369/4000/НОМЕР_2.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481/95-ВР), яке полягало у зберіганні в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 алкогольних напоїв(пива) на загальну суму 394 грн. за відсутності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та за умови невнесення згаданого приміщення до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР), яке полягало у відсутності обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації.

У зв'язку із чим, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0011074001, яким позивачу нарахована фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп., і №0011084001, яким позивачу нарахована фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 788 грн., за відсутність товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Приписами статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не було спростовано відповідачем, позивач не здійснює господарську діяльність, в тому числі роздрібний продаж алкогольних напоїв за адресою знаходження магазину, який був предметом ревізії працівниками відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах довідкою виданою органом місцевого самоврядування, по місцю розташування такого магазину.

Тобто, з урахуванням наведених положень Закону 481/95-ВР, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги необхідно задовольнити, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасувати.

Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

При цьому доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі не вказують на допущення судами порушень норм матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, адже вони не спростовують обставину нездійснення позивачем господарської діяльності за адресою магазину, який був перевірений його ревізорами.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду