Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.04.2023 року у справі №320/12971/21
Постанова КАС ВП від 05.04.2023 року у справі №320/12971/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа №320/12971/21

адміністративне провадження № К/990/17720/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №320/12971/21

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дяченка Олексія Володимировича

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (головуючий суддя: Лисенко В.І.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року (головуючий суддя: Горяйнов А.М., судді: Файдюк В.В., Черпіцька Л.Т.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі: 74800,14 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

1.4. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року йому не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Стверджував, що через таку бездіяльність відповідач порушив вимоги Закону України «Про індексацією грошових доходів населення», а також його права й інтереси.

2.1. ОСОБА_1 доводив, що базовим місяцем для нарахування індексації за указаний період є січень 2008 року, оскільки саме тоді Уряд підвищив оклади військовослужбовців.

2.2. У цьому контексті позивач стверджував, що відповідач не наділений дискреційними повноваженнями діяти на власний розсуд, визначаючи інший місяць базовим, ніж січень 2008 року.

2.3. Також ОСОБА_1 зазначав, що на основі податкових правил відповідач повинен нарахувати й виплатити йому індексацію із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.

2.4. Зрештою позивач посилався на те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині виплати йому як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, позов задоволено частково:

3.1. визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року;

3.2. зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум;

3.3. визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

3.4. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

3.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією і у зв`язку із інфляцією відповідач був зобов`язаний її нарахувати й виплатити позивачу. Водночас, установивши, що з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цю індексацію, суд констатував обґрунтованість вимог в частині визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача її усунути.

4.1. Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, дійшовши висновку про їхню передчасність. Цей висновок суд мотивував тим, що визначення базового місяця належить до дискреційних повноважень відповідача і до проведення відповідного нарахування не можна стверджувати про його протиправність.

4.2. Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у конкретній сумі з одночасною компенсацією йому суми податку з доходів фізичних осіб, мотивувавши їхньою передчасністю. Суд виходив з того, що розмір індексації ще не обчислений і це питання належить до компетенції відповідача, тож вирішення вимоги щодо суми стягнення є неможливим.

5. Зрештою суд дійшов висновку, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2017 роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій. На цій основі суд констатував наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування й виплату позивачу указаної компенсації.

6. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржували обидві сторони.

6.1. Апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 була повернута скаржнику через неусунення її недоліків.

6.2. ОСОБА_1 оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у визначенні січня 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву

7. Скаржник просить Верховний Суд скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині відмови у застосуванні січня 2008 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

9. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, щодо застосування січня 2008 року у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно, а також стосовно відсутності у військової частини дискреційних повноважень у питанні визначення базового місяця для такої індексації.

10. Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позовних вимог в частині визначення січня 2008 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року.

11. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу висловила позицію, яка полягає в запереченні доводів і вимог скаржника та твердженні про їхню необґрунтованість.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. У період з 23 листопада 2015 року до 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 .

13. ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та має статус учасника бойових дій.

14. 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений із військової служби у запас за пунктом «і» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та визнаний таким, що справи й посаду здав, із направленням для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1.

15. 7 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року та виплату компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

16. Цю заяву відповідач отримав 6 липня 2021 року. На вказане звернення відповідач відповіді не надав.

17. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надавши оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.

21. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

22. У рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питаннями правильності застосування судами норм матеріального права в частині ненарахування й невиплати індексації у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

23. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - «Закон №2011-XII», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

24. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

25. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

27. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-III (далі - «Закон №2017-II»I) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

28. Відповідно до статті 19 цього ж Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

29. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

30. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

31. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі - «Закон №1282-XII», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

33. Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

34. Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 1 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

35. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону №1282-XII).

36. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).

37. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

38. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - «Порядок №1078»).

39. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

40. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

41. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

42. За змістом частини першої статті 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

43. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

44. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).

45. У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію грошового забезпечення, оскільки у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року відповідач цієї індексації не нараховував і не виплачував та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання й покликався на відсутність бюджетних коштів для такої виплати.

46. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року, проте ця індексація не нарахована й не виплачена йому через протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 . Адже на підставі закону у відповідача існував обов`язок вчинити конкретні дії на користь позивача, але він цей обов`язок не виконав.

47. Водночас суди обох інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів, виплата яких передбачена законом.

48. На цій підставі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року та про зобов`язання відповідача нарахувати й виплати позивачу таку індексацію.

49. Аналізуючи наведені положення законодавства і обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог із застосуванням спонукаючих засобів впливу шляхом зобов`язання відповідача виправити порушення у спосіб вчинення конкретної дії на користь позивача.

50. Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про передчасність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування й виплату індексації грошового забезпечення зі встановленням січня 2008 року місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, виходячи з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, у якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Цей висновок суди обґрунтовували тим, що такі дії є дискрецією роботодавця, водночас предметом спору є перевірка саме бездіяльності/дій відповідача щодо ненарахування позивачу індексації, а питання базового місяця обчислення, на думку судів, пов`язується уже з виконанням рішення суду.

51. Стосовно дискреційних повноважень, Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

52. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17).

53. Так, з 1 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

54. За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

55. У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

56. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

57. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

58. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

59. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник

60. Отже, з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

61. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

62. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

63. Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013).

64. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи ОСОБА_1 .

65. Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають Суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

66. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 72 постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи ОСОБА_1 .

67. На тлі цього Суд зауважує, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

68. На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

69. Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

70. Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався.

71. Із військової служби позивач був звільнений 12 грудня 2017 року.

72. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013), Суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року.

73. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

74. На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, Суд дійшов висновку про те, що повноваження Військової частини НОМЕР_1 стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року, не є дискреційними.

75. Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

76. У випадку ОСОБА_1 законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки Військової частини НОМЕР_1 з 1 грудня 2015 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку він займав, та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 1 січня 2016 року) чи 103 відсотки (після 1 січня 2016 року).

77. Цей висновок відповідає правовій позиції Суду, викладеній, серед іншого, у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

78. На тлі цього Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували указані правові позиції та дійшли помилкових висновків про наявність у відповідача дискреційних повноважень в частині визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року, та передчасність таких позовних вимог.

79. З огляду на викладене та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року, Суд дійшов висновку про необхідність визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу для обчисленні індексу споживчих цін при індексації грошових доходів позивача за вказаний період.

80. Тож рішення судів попередніх інстанцій в цій частині належить змінити.

81. За приписами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

82. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

83. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

84. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

85. Отже, узагальнивши викладене, Суд констатує обґрунтованість доводів касаційної скарги.

86. Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права і дійшли помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року.

87. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу належить задовольнити частково і у порядку статті 351 КАС України змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визначені січня 2008 року місяцем підвищення доходу для індексації грошового забезпечення позивача.

88. З огляду на результат касаційного розгляду і відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрат не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Дяченка Олексія Володимировича задовольнити частково.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року змінити в частині відмови у визначенні січня 2008 року місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно, виклавши їхню мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року змінити, виклавши абзаци другий і третій його резолютивної частини таким чином:

«Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (місяць підвищення доходу).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 1 грудня 2015 року до 12 грудня 2017 року включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (місяць підвищення доходу), з урахуванням раніше виплачених сум».

4. У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду