Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №826/5071/17

касаційне провадження №К/9901/67197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 (головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді: Шелест С.Б., Чаку Є.В.) у справі №826/5071/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД ОПТІМАЛ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕД ОПТІМАЛ» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016:

№0006301401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1095932грн. за основним платежем та в сумі 273983грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0006311401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102899грн. за основним платежем та в сумі 51499,5грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окружний адміністративний суд м. Києва у порядку письмового провадження ухвалив постанову від 02.10.2017 про задоволення позовних вимог.

Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило вказане судове рішення в апеляційному порядку, утім ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 апеляційну скаргу повернуто відповідачу, з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.

За результатами звернення Головного управління ДФС у м. Києві з апеляційною скаргою вдруге ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 повернуто таку скаргу відповідачу на підставі вимог пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з непідтвердженням повноважень особи, якою підписано апеляційну скаргу.

Головне управління ДФС у м. Києві втретє звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.11.2018 відмовив Головному управлінню ДФС у м. Києві у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Головне управління ДФС у м. Києві 05.12.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017)

Зокрема, зазначає, що відповідачем подано апеляційну скаргу в межах присічного річного строку для апеляційного оскарження, оскільки оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене 02.10.2017, а апеляційну скаргу подано 26.09.2018, що підтверджується долученими до касаційної скарги доказами. За таких обставин, процесуальна дія суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження призвела до порушень конституційного права відповідача на доступ до суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу (частина третя статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, встановлював, що апеляційне оскарження суб'єктом владних повноважень судового рішення суду першої інстанції у справі з пропуском річного строку з моменту оголошення оскаржуваного рішення, має наслідком постановлення судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, в інших випадках - суд зобов'язаний надати оцінку наведеним скаржником у відповідній заяві підставам пропуску такого строку.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Нова редакція процесуального закону також встановлює присічний строк для оскарження суб'єктом владних повноважень судових рішень, зокрема суду першої інстанції.

Так, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017, на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Таким чином, нова редакція процесуального закону у порівнянні з попередньою (чинною до 15.12.2017) містить додаткові застереження щодо можливості судом апеляційної інстанції постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження при зверненні суб'єктом владних повноважень із апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції з пропуском присічного річного строку.

Так, зі змісту частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017, на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції) вбачається, що положення вказаної норми не поширюються на випадки оскарження суб'єктом владних повноважень судового рішення суду першої інстанції, ухваленого без відома суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, Головним управлінням ДФС у м. Києві оскаржено в апеляційному порядку постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017, ухвалену в порядку письмового провадження.

При цьому, сторони у справі № 826/5071/17 викликалися до розгляду справи в суді першої інстанції у відкритому судовому засіданні на 15.06.2017 (т. 3, а.с. 182, 183).

Під час розгляду справи 15.06.2017 за участю представників позивача та відповідача суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами письмового провадження в порядку, встановленому частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із заявленням учасниками відповідного письмового клопотання (т. 3, а.с. 212, 217).

Наявний у матеріалах справи журнал судового засідання від 15.06.2017 не містить відомостей про повідомлення учасників справи про дату розгляду справи у порядку письмового провадження (т. 3, а.с. 216-217).

Матеріали справи також не містять доказів направлення учасникам страви відомостей про дату розгляду справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, остаточне судове рішення за результатами розгляду справи ухвалене судом першої інстанції 02.10.2017 у порядку письмового провадження без відома учасників справи, в тому числі і відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.

У матеріалах справи наявні розписки про отримання 19.10.2017 копій постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕД ОПТІМАЛ» (т. 3, а.с. 221 (зворотна сторона)), а також представником податкового органу за довіреністю (т. 3, а.с. 222-223).

Докази направлення учасникам справи копій судового рішення від 02.10.2017 у порядку, встановленому частиною третьою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017), у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017 була ухвалена без відома Головного управління ДФС у м. Києві, а про наявність такого рішення податковий орган дізнався лише 19.10.2017.

Згідно з відтиском штемпелю канцелярії суду №105849/18 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2017 отримано 18.10.2017.

Судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не враховано вищезазначені обставини та належним чином не перевірено наявність підстав для застосування у спірній ситуації положень частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017, на момент постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції).

Обґрунтовуючи висновки про порядок вирішення судом питання про прийняття справи до провадження, у рішенні від 08.12.2016 у справі «TOB «Фріда» проти України» (№24003/07) Європейський суд з прав людини зазначив, що право заявника на перегляд справи не може бути обмежене надмірним формалізмом суду в оцінці матеріалів звернення, оскільки такий підхід порушує пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи висновок про пропуск податковим органом присічного річного строку апеляційного оскарження, обмежився лише з'ясуванням дати ухвалення оскарженої постанови суду першої інстанції, без перевірки наявності інших умов, які є обов'язковими для застосування положень частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність у спірній ситуації підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ґрунтується на формальному підході, а тому не може бути визнаним обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Київський апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 05.11.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №826/5071/17 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк