Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №816/674/17
Постанова КАС ВП від 06.03.2019 року у справі №816/674/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №816/674/17

адміністративне провадження №К/9901/40160/18, № К/9901/40162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області та Державної фіскальної служби України

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у складі судді Супруна Є.Б.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі суддів Тацій Л. В., Григорова А. М., Подобайло З.Г.

у справі № 816/674/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна група «Фенікс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

10 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна група "Фенікс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, другий відповідач у справі), в якому, з урахуванням змін та уточнень, просило:

- визнати протиправними дії ДФС України та Кременчуцької ОДПІ щодо відключення від системи електронного документообігу з ДФС України договору по визнання електронних документів від 29 липня 2016 року № 290720161 (реєстраційний номер: 9132595763), укладеного між Кременчуцькою ОДПІ та позивачем;

- визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької ОДПІ щодо невиконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів від 29 липня 2016 року №290720161;

- зобов'язати ДФС України та Кременчуцьку ОДПІ поновити дію договору про визнання електронних документів від 29 липня 2016 року №290720161 (поновити приймання звітності в електронному вигляді і реєстрацію податкових накладних), підключивши його до системи електронного документообігу з ДФС України;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних 30 грудня 2016 року податкову накладну від 15 грудня 2016 року за №108 направлення її як електронного документу для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ зареєструвати звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); довідку про суму від'ємного значення звітного податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2); розрахунок сум коригування податку на додану вартість (Д1) за звітний період Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна група "Фенікс" за грудень 2016 року днем їх фактичного подання.

14 червня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено частково, зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна група "Фенікс" від 15 грудня 2016 року №108 днем її фактичного направлення як електронного документу для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних - 30 грудня 2016 року, а також зобов'язано Державну фіскальну службу України та Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області зареєструвати звітні додаток 5 до декларації з податку на додану вартість: розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; додаток 2 до декларації з податку на додану вартість: довідку про суму від'ємного значення звітного податкового періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду; додаток 5 до декларації з податку на додану вартість: розрахунок сум коригування податку на додану вартість за звітний період Товариства грудень 2016 року днем їх фактичного подання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності протиправності дій податкового органу в частині відмови Товариству у реєстрації податкової накладної та у прийнятті податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

26 жовтня 2017 року відповідачами подані касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України. Касаційні скарги обох податкових органів ідентичного змісту та зводяться до непогодження податковими органами з оцінкою судів попередніх інстанцій встановленим обставинам справи.

У касаційних скаргах податкові органи зазначають, що договір про визнання електронних документів є чинним, разом з тим, в архіві електронної звітності поставлено відповідну позначку та тим самим заборонено приймання звітності в електронному вигляді і реєстрацію податкових накладних. Посилаючись на інформацію, наявну в інформаційних базах, податковий орган вказує, що ДФС України прийнято рішення про припинення приймання звітності в електронному вигляді, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових та вжиття ряду заходів щодо подальшого відпрацювання податкових ризиків Товариства. У зв'язку із зазначеним податкові органи просять скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

30 жовтня 2017 року ухвалами Вищого адміністративного суду України касаційні скарги податкових органів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційних скарг до 27 листопада 2017 року (суддя - Шипуліна Т. М.).

21 листопада 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

11 грудня 2017 року ухвалами Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, а також витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/674/17.

17 січня 2018 року справа № 816/674/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справу № 816/674/17 разом з матеріалами скарг передано до Верховного Суду.

23 серпня 2018 року відповідачами подані клопотання про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні, які не підлягають задоволенню з огляду на положення частини п'ятої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційних скарг обох податкових органів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Товариство перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість.

29 липня 2016 року між позивачем та першим відповідачем укладено договір №290720161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно з квитанцією №2 даний договір прийнято Центральним порталом прийому звітності ДФС України.

30 грудня 2016 року Товариством направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15 грудня 2016 року №108, що підтверджується квитанцією №1.

Зі змісту цієї квитанції судами встановлено, що податкову накладну доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 30 грудня 2016 року о 17:13:01, однак не прийнято у зв'язку тим, що «порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: ЄДРПОУ: '39781252'. Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності"

Вважаючи блокування прийому звітності в електронному вигляді протиправним, а дії з приводу розірвання договору про визнання електронних документів незаконними, позивач подав скаргу від 28 лютого 2017 року № 5 на дії відповідачів до ДФС України, ГУ ДФС у Полтавській області та до Кременчуцької ОДПІ.

22 березня 2017 року ДФС України листом №7089/7/99-99-08-02-01-17 зобов'язала Головне управління ДФС у Полтавській області розглянути скаргу Товариства та надати відповідь заявнику.

27 квітня 2017 року рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області про результати розгляду скарги №6335/10/16-31-08-30 скаргу платника податків залишено без задоволення.

За змістом положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) на платника податків - продавця при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з вимогами пункту 1201.1. статті 120 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі, серед іншого 10 відсотків та 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів та до 30 календарних днів відповідно.

Щодо подальшого неприйняття податковим органом податкової звітності, то порядок подання податкової декларації до податкових органів регламентовано приписами пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), відповідно до змісту якої платнику податків надано право її подання альтернативними способами, а саме особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, надсилання засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі, відповідно до положень пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За змістом пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

При цьому податковим законодавством встановлено заборону на розірвання договорів про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою неприйняття податкової накладної та подальшого неприйняття податкової звітності стала не недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків та/ або закінчення дії договору, а протокол засідання робочої групи від 30 грудня 2016 року №45 з комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість, затвердженої розпорядженням від 14 червня 2016 року № 65-р, яким з метою вжиття невідкладних заходів щодо оперативного реагування та упередження формування сумнівного податкового кредиту Товариства ухвалено припинити приймання звітності останнього в електронному вигляді та реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (порядок - № 1246), згідно з пунктом дев'ятим якого визначено перелік підстав для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, а саме 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведення у цій справі податковим органом наявності, визначених пунктом дев'ятим Порядку 1246, підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак відмова у реєстрації податкової накладної від 15 грудня 2016 року за №108 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не прийняття податкової звітності за грудень 2016 року також є протиправним, оскільки перелік підстав для такої відмови є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

Доводи податкових органів щодо наявності податкової інформації та рішення про блокування прийняття податкової звітності Товариства з метою відпрацювання ризиків є безпідставними, оскільки податкова інформація та наявність відповідних ризиків є підставою для проведення податкових перевірок платника податків, а не автоматичного блокування прийняття звітності останнього та реєстрації податкових накладних. Відмовляючи у реєстрації податкової накладної та прийнятті податкової звітності податковим органом у квитанції № 2 наведено підставу, яка не відповідає, як встановлено судами попередніх інстанцій, дійсності, що є неприпустимим.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів поданих касаційних скарг, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги податкових органів залишаються без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 816/674/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер