Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №300/860/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2021 року

Київ

справа №300/860/17

адміністративне провадження № К/9901/2537/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 14.11.2017 (головуючий суддя: Софілканич О. А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Матковська З. М., судді:

Бруновська Н. В., Кузьмич С. М. ) у справі №300/860/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2017 року ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФУ в Закарпатській області або відповідач), в якому просив:

визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 24.05.1963 по 17.06.1964;

зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з
24.05.1963 по 17.06.1964.

Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 14.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішення, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 скасовано постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від
14.11.2017, а позов залишено без розгляду у зв'язку із тим, що позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2019 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 14.11.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2, який діє в інтересах позивача подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, обчислену згідно з Законом України від
09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ~law3~).

17.11.2016 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо включення в загальний стаж період його роботи в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту на посаді моториста з 24.05.1963 по 17.06.1964. До заяви позивачем було, серед іншого, долучено копію довідки від 04.11.1964 та нотаріально завірені заяви свідків.

Листом від 10.11.2017 №4394/09 пенсійний орган повідомив заявника про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в будівельному управлінні №25 на посаді моториста з 24.05.1963 по 17.06.1964, оскільки у поданій довідці відсутня підстава її видачі. Одночасно позивачу роз'яснено, що період його роботи в будівельному управлінні №25 може бути підтверджено показами свідків, які надали підтверджуючі документи про те, що у спірний період такі працювали разом з заявником. З огляду на те, що підтверджуючих документів про час роботи свідків з позивачем у спірний період не надано, пенсійний орган не прийняв до уваги інформацію, зазначену у нотаріально завірених заявах.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що трудова книжка містить запис про трудову діяльність позивача у спірний період, який внесений до неї на підставі довідки від 04.11.1964. Зазначає, що запис вчинений у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. За таких обставин вважає протиправною відмову пенсійного органу у незарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 24.05.1963 по 17.06.1964 на посаді моториста в будівельному управлінні №25.

Відповідач позов не визнав. Стверджує про відсутність підстав для врахування у страховий стаж позивача періоду роботи з 24.05.1963 по 17.06.1964, оскільки довідка від 04.11.1964 не містить підстави для її видачі. Також пенсійний орган просив звернути увагу суду на ту обставину, що довідка, на підставі якої власне вчинено запис в трудовій книжці під №1, видана пізніше, аніж заповнювалася сама трудова книжка. Відповідач зауважив, що довідка від 04.11.1964 до заяви про призначення пенсії позивачем не надавалася. З приводу підтвердження трудового стажу позивача показами свідків, пенсійний орган вказав на те, що матеріали пенсійної справи не містять документальних доказів спільної роботи позивача з цими особами у період з 24.05.1963 по 17.06.1964.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог чинного на той час законодавства, оскільки запис №1 про період роботи ОСОБА_1 в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту здійснено на підставі довідки від 04.11.1964, виданої пізніше, ніж заповнена трудова книжка.

З посиланням на положення Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), суди відхилили покази свідків, оскільки не надано документів, які підтвердили спільну з ОСОБА_1 роботу на даному підприємстві.

Одночасно суд апеляційної інстанції наголосив, що згідно із інформацією, зазначеною у довідках архівних установ, документи будівельного управління №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту на зберігання до архівного відділу Сарненської РДА, трудового архіву Сарненського району та державного архіву Рівненської області не надходили.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник пояснив, що запис під першим номером відповідає вимогам чинного на той час законодавства, оскільки в графі 3 зазначено весь попередній період роботи, що мав місце на одному підприємстві, а у графі 4 відповідний документ, що підтверджує вказаний стаж, правдивість якого не оспорюється відповідачем. На переконання позивача, з огляду на дату видачі довідки, всі інші записи в трудовій книжці ( № НОМЕР_1) очевидно були вчиненні пізніше, ніж запис №1.

Зазначає, що усі інші періоди роботи були зараховані пенсійним органом до страхового стажу без зауважень.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ~law5~ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог ~law6~ за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності ~law7~.

Положеннями ~law8~ та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Водночас за приписами абзацу першого пункту 3 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Проте відповідач зазначену вимогу не виконав та не використав надані позивачем пояснення свідків.

Так, до 1 січня 1975 року трудові книжки оформлялися відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 09.07.1958 №620 (далі - Інструкція №620).

Відповідно до пунктів 6,7 розділу І Інструкції №620 трудова книжка заповнялась в присутності працівника не пізніше 5 днів після його прийому на роботу. В подальшому працівнику надавалось право ознайомитися з веденням записів в його трудовій книжці.

Згідно із пунктами 14,15 розділу І цієї Інструкції, якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював в якості працівника або службовця, але на нього по будь-яким причинам не було заведено трудову книжку, то при заповненні трудової книжки в розділі "Відомості про роботу" в графі 3 перш за все вносився запис про загальний стаж роботи в якості працівника або службовця до вступу на дане підприємство, установу або організацію.

В подальшому постановою Ради Міністрів СРСР від 14.12.1962 №1248 підпункт "в" пункту 10 постанови Ради народних комісарів СРСР від 20.12.1938 №1320 "Про введення трудових, книжок" викладено в наступній редакції: "в розділі "відомості про роботу" перш за все вноситься відповідний запис в графі 3 "загальний стаж роботи в якості робітника або службовця до вступу на дане підприємство (в установу), яке видає трудову книжку, складає скільки-то років, в тому числі: "В графі 4 відповідно пишеться "Підтверджено документами стаж".

Після цього в графи 2 і 3, на підставі належно оформлених документів, відповідно вносяться конкретні записи про те, на якому підприємстві, в якій установі або організації, в які періоди і на яких посадах працював власник трудової книжки до вступу на підприємство, установу, організацію, які видають трудову книжку. В графі 4 після кожної з цих записів вказується, на підставі якого документу здійснено запис.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис №1 про роботу з 24.05.1963 по 17.06.1964 на посаді моториста в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту.

Зазначений запис здійснений на підставі довідки від 04.11.1964, яка власне була подана позивачем до пенсійного органу разом із заявою від 17.11.2016.

За вимогами Інструкції №620, якщо працівник до влаштування на роботу на підприємство вже працював, але на нього з якихось причин не було заведено трудової книжки, під час заповнення трудової книжки в розділі "Відомості про роботу" в графі 3 проводився запис про загальний стаж роботи до влаштування на таке підприємство, що підтверджувався документально.

Відтак, та обставина, що запис №1 здійснений з порушенням хронології подій (вчинений пізніше ніж позивача працевлаштовано на інше підприємство) не може свідчити про відсутність трудового стажу в контексті вимог законодавства, яке регламентує його підтвердження.

Та обставина, що запис про працевлаштування позивача здійснено з порушенням 5-ти денного строку після прийому на роботу також жодним чином не спростовує зайнятість ОСОБА_1 у період з 24.05.1963 по 17.06.1964.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Також відсутність документів про стаж позивача в архівній установі в наслідок не передання зазначених документів до нього підприємством не свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства, яке регламентує підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків, що порушення адміністрацією підприємства, де пізніше було працевлаштовано ОСОБА_1, порядку ведення трудової книжки є наслідком позбавлення позивача права на зарахування до трудового стажу періоду роботи з
24.05.1963 по 17.06.1964 на посаді моториста в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту.

Водночас, пенсійний орган не заперечує факт трудової діяльності позивача у спірний період в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту, та зазначає лише про невідповідність довідки (в довідці не зазначена підстава для її видачі). Проте, відповідно до положень Порядку №637 за наявності запису у трудовій книжці подача додаткових документів не вимагається.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до положень статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 14.11.2017 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №300/860/17 - скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з
24.05.1963 по 17.06.1964 на посаді моториста в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.05.1963 по 17.06.1964 на посаді моториста в будівельному управлінні №25 Рівненського будівельно-монтажного тресту.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа