Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №761/20343/18
Ухвала КАС ВП від 01.07.2019 року у справі №761/20343/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа № 761/20343/18

провадження №№ К/9901/13625/19, К/9901/13907/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Майстренка Романа Володимировича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: Парінова А. Б. (доповідач), Беспалова О. О., Губської О. А.,

та касаційною скаргою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Дмитра Олександровича на окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року, постановлену в цьому ж складі суду.

І. Обставини справи

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Майстренка Романа Володимировича (надалі - Інспектор), у якому просив скасувати винесену Інспектором постанову від 5 травня 2018 року серії НК № 750283 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Ухвалою від 21 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

3. Рішенням від 15 лютого 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 залишив без задоволення.

4. У резолютивній частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року, окрім іншого, роз`яснено:

«Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.»

5. Повний текст рішення від 15 лютого 2019 року складено 26 лютого 2019 року.

6. Зазначене рішення ухвалено за участі представника позивача.

7. Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій указаного рішення датовано 26 лютого 2019 року.

8. Копію вказаного рішення представник позивача отримав 6 березня 2019 року.

9. Відомості про отримання копії рішення від 15 лютого 2019 року відповідачем і третьою особою в матеріалах справи відсутні.

10. 25 березня 2019 року представник позивача оскаржив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку (штриховий кодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 0100107293757).

11. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4 квітня 2019 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом двох днів з моменту отримання копії даної ухвали.

12. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху слугувала констатація суддею суду апеляційної інстанції пропуску апелянтом встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС) строку на апеляційне оскарження.

13. Також суддя суду апеляційної інстанції зазначив, що докази що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні та апелянтом до апеляційної скарги не додані, і тому дійшов висновку про невідповідність апеляційної скарги вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 296 КАС.

14. Апелянтові запропоновано усунути недоліки скарги шляхом надання:

- доказів про отримання апелянтом копії повного тексту рішення суду першої інстанції від 15 лютого 2019 року;

- заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

15. На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт послався на виготовлення повного тексту оскаржуваного судового рішення від 15 лютого 2019 року лише 26 лютого 2019 року та дотримання ним тридцятиденного строку на оскарження з дня складення повного тексту рішення.

16. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2019 року:

16.1. залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року;

16.2. відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року.

17. У зазначеній ухвалі Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

18. За висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи, що повний текст оскаржуваного судового рішення було виготовлено судом 26 лютого 2019 року, а матеріали справи доказів його вручення позивачу не містять та апелянтом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надані не були, останнім строком на звернення до суду із даною апеляційною скаргою є 11 березня 2019 року.

19. Як зазначив апеляційний суд, представником апелянта не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано суду жодних доказів, які би перешкоджали позивачу звернутись з відповідною апеляційною скаргою своєчасно.

21. Наведене слугувало підставою для висновку суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та, відповідно, про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС.

22. Поряд із цим, за результатом вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження Шостий апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу від 12 квітня 2019 року, якою повідомив голову Шевченківського районного суду м. Києва про виявлені порушення норм процесуального права з метою їх недопущення в подальшому при розгляді суддями зазначеного суду термінових справ.

23. В обґрунтування цієї ухвали суд апеляційної інстанції зауважив на порушенні з боку суду першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 271, 286 КАС.

24. За висновками апеляційного суду, при розгляді справи суд першої інстанції допустив такі порушення процесуального законодавства:

1) виготовлено та проголошено вступну та резолютивну частини рішення;

2) строк виготовлення повного тексту рішення пропущено судом на 10 днів;

3) рішення суду (повний текст) виготовлено поза межами нарадчої кімнати;

4) копія рішення не отримана сторонами після закінчення судового розгляду справи;

5) суд помилково роз`яснив учасникам справи положення законодавства щодо строків оскарження рішення у даній категорії справ.

25. У підсумку суд апеляційної інстанції вказав, що:

«Внаслідок вказаних порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства, позивач був позбавлений права на оскарження прийнятого судом рішення у даній справі.

Зазначені обставини свідчать про недостатнє знання суддями Шевченківського районного суду м. Києва приписів КАС України в частині розгляду термінових справ.»

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

26. ОСОБА_1, уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

27. Скарга позивача обґрунтована передчасністю висновку суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження. Позивач наполягає на тому, що пропуск вказаного строку є наслідком неправильного його роз`яснення в рішенні суду першої інстанції.

28. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване ним судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

29. Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д. О., під головуванням якого ухвалено вищезгадане рішення від 15 лютого 2019 року, подав касаційну скаргу на окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року, в якій, як особа, якої стосується це судове рішення, просить останнє скасувати.

30. Касаційна скарга обґрунтована невідповідністю покладених в основу мотивування оскаржуваної окремої ухвали висновків щодо порушення норм процесуального права дійсним обставинам справи, а також їх перебільшенням.

31. Автор скарги наполягає на тому, що судові помилки, допущені при ухваленні рішення від 15 лютого 2019 року, не позбавили позивача права на апеляційне оскарження цього рішення. До того ж, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції, встановивши низку порушень норм процесуального права при ухваленні рішення у цій адміністративній справі, дійшов безпідставного висновку про недостатнє знання приписів КАС у частині розгляду термінових справ всіма суддями Шевченківського районного суду м. Києва.

ІІІ. Нормативне регулювання

32. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

34. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС.

35. Згідно з частиною першою статті 293 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

36. Статтею 295 КАС визначено таке:

1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

37. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

38. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

39. Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

40. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС. Згідно з цією статтею:

1. Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

3. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

4. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

5. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

6. Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

41. При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

42. За змістом частин першої, сьомої, восьмої статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

ІV. Оцінка Верховного Суду

А. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження

43. Як уже зазначено, у цій справі, яка є справою з приводу рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, представник позивача 25 березня 2019 року подав апеляційну скаргу на рішення суду від 15 лютого 2019 року, повний текст якого складено 26 лютого 2019 року та вручено представникові позивача 6 березня 2019 року. При цьому суд першої інстанції, роз`яснюючи порядок і строки оскарження рішення, в резолютивній частині рішення зазначив загальні строки на апеляційне оскарження (тридцять днів з дня його проголошення) та правила обчислення (якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення).

44. Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 286 КАС десятиденний строк на апеляційне оскарження та не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б перешкоджали позивачу звернутись з відповідною апеляційною скаргою своєчасно.

45. Дійсно, стаття 286 КАС є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

46. Водночас статтею 286 КАС не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 286 КАС строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

47. Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

48. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

49. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

50. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

51. Зважаючи на те, що у цій справі суд першої інстанції не дотримався вимог частини другої статті 271 КАС і при цьому роз`яснив загальні, а не спеціальні строк і порядок обчислення строку на апеляційне оскарження рішення, а позивач скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення на дев`ятнадцятий день після отримання повного тексту останнього, суд касаційної інстанції вважає, що в даному конкретному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

52. Отже, Верховний Суд указує на передчасність висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

53. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

54. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване ним судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Б. Щодо касаційної скарги судді Мальцева Д. Л. на окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року

55. Як уже зазначено, відповідно до частини восьмої статті 249 КАС суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

56. При цьому під поняттям «судом нижчої інстанції» слід розуміти саме суддю або колегію суддів, які ухвалили відповідне судове рішення.

57. Однак в оскаржуваній окремій ухвалі Шостий апеляційний адміністративний суд від 12 квітня 2019 року наголосив на тому, що встановлені ним у цій справі обставини свідчать про недостатнє знання суддями Шевченківського районного суду м. Києва приписів КАС в частині розгляду термінових справ.

58. Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд вийшов за межі регулювання статті 249 КАС і констатував обставини порушення норм процесуального права суб`єктами (суддями), оцінка рішень і процесуальних дій яких не була (не могла бути) предметом дослідження в апеляційній інстанції у цій справі.

59. Наведене є безумовною підставою для висновку про порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

60. До того ж слід звернути увагу на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, позбавив позивача права на оскарження рішення суду першої інстанції.

61. Верховний Суд не ставить під сумнів обставини недотримання з боку суду першої інстанції вимог статей 271, 286 КАС під час розгляду цієї справи.

62. Однак, за вищенаведеного правового регулювання та висновків суду касаційної інстанції строк на апеляційне оскарження судових рішень, ухвалених у порядку статті 286 КАС, не є преклюзивним і може бути поновлений у порядку частини третьої статті 295 КАС, а його поновлення є прерогативою суду апеляційної інстанції та саме останній повинен надати належну оцінку причинам пропуску цього строку, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

63. Також слід звернути увагу на низку невідповідностей у висновках апеляційного суду, покладених в основу оскаржуваної окремої ухвали, а саме:

висновок «рішення суду (повний текст) виготовлено поза межами нарадчої кімнати» не відповідає термінології КАС. При цьому жодних підстав вважати, що при проголошенні чи виготовленні тексту рішення суду першої інстанції останнім порушено таємницю нарадчої кімнати суд апеляційної інстанції не встановив, а матеріали справи не містять;

висновок «копія рішення не отримана сторонами після закінчення судового розгляду справи» не в повній мірі відповідає дійсності, адже матеріали справи містять розписку про отримання представником позивача рішення суду першої інстанції.

64. Отже, оскаржувана окрема ухвала не відповідає встановленому статтею 242 КАС критерію обґрунтованості, а допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права є достатніми для скасування цього судового рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 761/20343/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

3. Касаційну скаргу судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Дмитра Олександровича задовольнити.

4. Окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року у справі № 761/20343/18 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

Н. А. Данилевич