Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №821/1025/17

провадження №К/9901/279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №821/1025/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про поновлення на роботі та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.),

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС) про поновлення на роботі та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду в справі № 821/376/17 від 05 квітня 2017 року, яка набрала чинності 25 квітня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС № 5 о/с від 14 лютого 2017 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС. Однак, УМВС не поновило ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС з 14 лютого 2017 року, у зв'язку з чим заявлено цей позов.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом від 14 лютого 2017 року № 5 о/с начальник УМВС звільнив майора міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).

4. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2017 року у справі № 821/376/17 визнав протиправним та скасував наказ УМВС № 5 о/с від 14 лютого 2017 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС. Зазначена постанова набрала законної сили.

5. Попри те, що суд скасував наказ УМВС № 5 о/с від 14 лютого 2017 року, яким позивача звільнили з посади в органах внутрішніх справ, на посаді останнього не поновили, у зв'язку з чим заявлено цей позов.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 09 жовтня 2017 року позов задовольнив частково.

7. Стягнув з УМВС користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2017 року по 09 жовтня 2017 року у розмірі 28330,98 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

8. З покликанням на частину першу статті 72, частину другу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (тут - у попередній редакції; далі - КАС), на пункт 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України», пункт 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судові рішення в адміністративній справі» суд першої інстанції зазначив, що питання про поновлення позивача на посаді мало вирішуватися у справі № 821/376/17, постанова Херсонського окружного адміністративного суду (від 05 квітня 2017 року) у якій набрала законної сили. У тій справі суд, скасувавши наказ про звільнення з посади, заодно мав би і поновити особу на посаді. Позаяк цього не було зроблено, суд (у цій справі) роз'яснив, що позивач має право звернутися до суду із заявою про роз'яснення виконання судового рішення в адміністративній справі № 821/376/17 або із заявою про винесення додаткового судового рішення в тій справі.

9. Щодо стягнення грошового утримання, то при його обчисленні суд першої інстанції керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

10. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нову, якою позов задовольнив частково.

11. Поновив ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС.

12. Стягнув з УМВС на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2017 року по 12 грудня 2017 року у розмірі 7074,02 грн.

13. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

14. З покликанням на практику Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції зазначив, що повторне звільнення позивача відбулося за тих же підстав, що вже були визнані неправомірними постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі № 821/3723/15-а, яка набула законної сили та була виконана. Ухвалюючи рішення про визнання протиправним та скасування наказу УМВС № 5 о/с від 14 лютого 2017 року в частині звільнення позивача суд у вказаній справі повинен був прийняти рішення також щодо поновлення його на посаді. Але з урахуванням вимог статті 11 КАС (у попередній редакції) та за відсутності у позові у справі № 821/376/17 вимог щодо поновлення на посаді, вимоги позивача про поновлення на посаді підлягають задоволенню.

15. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині розрахунку грошового забезпечення суд апеляційної інстанції виходив з того, що позаяк протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не мав заробітку не з його вини, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, а саме з посадового окладу у розмірі 650 грн. Відтак апеляційний суд, керуючись пунктами 5, 8 Порядку № 100, а також пунктом 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, розрахував середньоденний заробіток позивача та суму грошового забезпечення, яку і стягнув на користь позивача за час вимушеного прогулу.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі УМВС, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову цього суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС.

17. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що питання про поновлення позивача на посаді мало бути вирішеним у справі № 821/3723/15-а, в якій предметом оскарження був наказ УМВС від 14 лютого 2017 року № 5 о/с.

18. Водночас відповідач зазначив, що позивача неможливо поновити на вказаній посаді, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 територіальні органи МВС ліквідовано. Ліквідація УМВС та скорочення чисельності штату було однією з причин звільнення позивача з посади, тому рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є неправомірним.

19. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді мають бути залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду в цій частині.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін.

21. Зокрема зазначив, що судове рішення у справі № 821/376/17, яким скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1, УМВС не виконало, покликаючись на те, що цим рішенням суд не встановив для нього (УМВС) жодних вимог зобов'язального характеру.

22. Крім того, твердить позивач, УМВС не виплатило йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

23. Відтак позивач підсумував, що звернення з цим позовом зумовлене протиправною бездіяльністю відповідача щодо його поновлення на посаді на підставі судового рішення у справі № 821/376/17.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до частини другої статті 325 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

26. За статтею 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

27. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема на дату виникнення спірних правовідносин таким був Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

28. Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

29. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

VI. Позиція Верховного Суду

30. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

31. Якщо норми спеціального законодавства не врегульовують усіх питань/аспектів, що виникають чи можуть виникати, зокрема, у зв'язку зі звільненням особи із займаної посади, то в цій частині застосовуються норми загального трудового законодавства.

32. Зі встановлених у цій справі обставин можна виснувати, що спір виник у зв'язку з тим, що після того, як суд у справі № 821/376/17 постановив рішення, яким скасував наказ про звільнення позивача, відповідач не поновив його на раніше займаній посаді. Причиною такої ситуації, як висновується зі змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, є те, що в резолютивній частині рішення від 05 квітня 2017 року у справі № 821/376/17 не вказано дати, з якої позивач підлягає поновленню на посаді.

33. У контексті цієї справи колегія суддів, з огляду на наведені положення статті 235 КЗпП, погоджується з тим, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

34. З цього також висновується, що спір про скасування наказу про звільнення обов'язково передбачає вирішення питання і про поновлення особи на посаді, якщо суд дійде висновку, що такий наказ треба скасувати як протиправний. Тут треба зауважити, що адміністративний суд при вирішенні публічно-правового спору повинен враховувати, що поряд з принципом змагальності та диспозитивності, діє також принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи. За змістом останнього, суд повинен вжити всіх заходів, необхідних для з'ясування обставин справи, а також ухвалити рішення, яке б відновило порушені права та інтереси позивача.

35. Вирішення питання про поновлення на посаді невід'ємно пов'язане з вимогою про скасування правового акта про звільнення і не може бути предметом окремого позову.

36. Визнання акта індивідуальної дії, як-от наказу про звільнення з посади, протиправним/неправомірним і його скасування означає, що він втрачає чинність з дати його винесення. З цієї ж дати особа має бути поновлена на посаді, навіть якщо позивач не заявив такої (окремої) позовної вимоги.

37. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що суб'єкт владних повноважень, якщо у нього виникають труднощі з тим, як належно виконати судове рішення, в якому не вказано дати, з якої особу треба поновити, а так само позивач, якщо відповідач уникає чи відмовляється виконати судове рішення, яким скасовано наказ про звільнення, можуть звернутися до суду, який постановив це рішення, із заявою про постановлення додаткового судового рішення або ж із заявою про його роз'яснення.

38. У цьому зв'язку треба зауважити, що відмова суб'єкта владних повноважень виконувати рішення суду, яке набрало законної сили, є підставою для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, але не може слугувати мотивом звернення до суду з повторним позовом про поновлення на посаді на тій підставі, що судовим рішенням в іншій судовій справі, яке набрало законної сили, скасовано наказ про звільнення з цієї посади.

39. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що правильним та обґрунтованим (в цій частині) є судове рішення суду першої інстанції, яке суд апеляційної інстанції скасував помилково.

40. Відповідно статті 252 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

41. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції в частині поновлення позивача на посаді треба скасувати і залишити в силі в цій частині постанову суду першої інстанції.

42. Позаяк за правилами статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, то в решті постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку Новокаховського міського відділу УМВС в Херсонській області скасувати і в цій частині залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року.

3. У решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т.Г. Стрелець