Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №459/1370/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №459/1370/17

адміністративне провадження №К/9901/21829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року (головуючий суддя - Рудаков Д.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року (головуючий суддя - Кухтей Р.В., суддів: Яворський І.О., Нос С.П.) у адміністративній справі № 459/1370/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області (далі - Управління ПСЗН) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Управління ПСЗН стосовно відмови щодо нарахування йому індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, нарахувати та щомісячно виплачувати грошову компенсацію за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, з врахуванням проведеної індексації, виплатити всю суму грошової індексації, яка проводилась протягом всього періоду виплати йому грошової компенсації, починаючи з дати її призначення (2013 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у травні 1986 року під час проходження військової служби виконував обов'язки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого він отримав професійне захворювання, що у майбутньому стало причиною його звільнення з Збройних Сил України. У 2008 році Львівською обласною МСЕК йому встановлено, а у 2013 року підтверджено, 25% стійкої втрати часткової професійної працездатності, в результаті захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби. У зв'язку з втратою працездатності, йому призначено грошову виплату, яку виплачує Управління ПСЗН. На момент призначення у 2008 року, ця виплата складала 596, 69 грн. в місяць, однак, на сьогоднішній день значно подорожчали споживчі товари та послуги, як наслідок цього законодавчими актами України передбачено проведення індексації грошових доходів населення. У зв'язку з чим звернувся до Управління ПСЗН із заявою про проведення індексації грошової виплати, у зв'язку з стійкою втратою часткової працездатності, отриманої внаслідок професійного захворювання яка нараховується йому щомісячно. Однак, у проведенні індексації йому було відмовлено оскільки, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року до об'єктів індексації не відносяться виплати, які обчислюються із середньої зарплати. Вважає таке рішення протиправним, оскільки ним порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПСЗН стосовно відмови щодо нарахування позивачу індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби та зобов'язано Управління ПСЗН нарахувати з 11 квітня 2017 року та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за втрату працездатності в результаті професійного захворювання, з врахуванням проведеної індексації. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій вирішуючи позовні вимоги обмежились лише оцінкою аргументів позивача, який в свою чергу зазначає норми закону які підтверджують правильність його позиції, проте не вказує на норми закону наведені відповідачем, які спростовують його доводи та підтверджують правильність дій відповідача. Зокрема, суди в обґрунтування свого рішення посилаються на пункти 2 та 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, проте, не надали правової оцінки пункту 3 цього ж Порядку, відповідно до якого не є об'єктами індексації виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати. Крім цього не враховано та не надано правової оцінки роз'ясненню Департаменту стратегічного планування та аналізу Міністерства соціальної політики, яким визначено види доходів, які підлягають індексації.

В запереченні на касаційну скаргу позивач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем фактично в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Вирішуючи позов суди встановили, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 2 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а з 31 жовтня 2013 року встановлено по життєво.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління ПСЗН про проведення індексації щомісячної грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом від 11 травня 2017 року № 2796/1-7 Управління ПСЗН відмовило позивачу у задоволенні його заяви посилаючись на те, що відповідно до пункту 3 Порядку № 1078 виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до об'єктів індексації, а вказана щомісячна грошова виплата визначається в процентах до середньомісячної заробітної плати постраждалого, що відповідає ступеню втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК. Тож, підстав для проведення індексації щомісячної грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, немає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна грошова виплата у зв'язку з частковою втратою працездатності, отримана внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, є об'єктом індексації, а тому рішення відповідача про відмову у проведенні такої індексації є протиправним. При цьому, дійшов висновку про задоволення позову з 11 квітня 2017 року, оскільки позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення регулюються Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2 надається така гарантована державою компенсація як відшкодування у встановленому законодавством порядку втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у зв'язку з виконанням робіт, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до стійкої втрати професійної працездатності (без встановлення інвалідності), що встановлено уповноваженою медичною комісією.

Відповідно до статті 67 Закону № 796-ХІІ, що регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Проте Кабінетом Міністрів України такого окремого порядку прийнято не було.

Разом з тим, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону №1282-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), відповідно до підпункту 6 пункту 2 якого, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності).

Колегія суддів зазначає, що передбачена пунктом 8 частини першої статті 21 Закону № 796-ХІІ компенсація за своєю природою є спеціальною соціальною виплатою, яка здійснюється за рахунок держави з метою відшкодування особі частини доходу (у вигляді недоотриманої заробітної плати), втраченого особою внаслідок стійкого зниження працездатності. Така виплата має щомісячний (систематичний) характер. При цьому за своїм призначенням ця компенсація виконує таку ж функцію, як і сума виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування як щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, про необхідність індексації якої прямо вказано у пункті 2 Порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що щомісячна грошова виплата у зв'язку з частковою втратою працездатності, отриманої внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби, є об'єктом індексації.

З урахуванням наведеного правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що рішення відповідача про відмову у нарахуванні індексації грошової виплати за часткову втрату працездатності, отриману в результаті захворювання пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження військової служби є протиправним.

Щодо доводів відповідача про те, що спірна виплата позивачу обчислена із середньої заробітної плати, а тому на підставі пункту 3 Порядку №1078 вона не підлягає індексації, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Вищенаведені норми законодавства визначають, що за загальним правилом індексації підлягають всі доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Водночас, статтею 2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер, здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об'єктами індексації.

Таким чином, встановлено два окремих критерія, за яких доходи громадян не підлягають індексації в порядку Закону № 1282-ХІІ, а їх купівельна спроможність підтримується шляхом підвищення їх розміру, зокрема і шляхом підвищення на загальнодержавному рівні розміру розрахункових одиниць (прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, тощо), від яких обраховуються ці виплати. Такими критеріями є разовий характер виплати або її цільова спрямованість.

Цей підхід застосований у пункті 3 Порядку №1078, яким визначено перелік доходів, який не підлягає індексації.

Згідно пункту 3 цього Порядку №1078 в редакції, що діяла на час встановлення позивачу відсотка втрати працездатності, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності; оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності як такі, що враховуються під час обчислення середнього заробітку; одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності, одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога на поховання; цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо; соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму; тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; мінімальний розмір допомоги по безробіттю; державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам; державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд; щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним; компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами); державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога на дітей одиноким матерям, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Системний аналіз наведених об'єктів дає підстави для висновку, що поряд з виплатами одноразового або цільового характеру не підлягають індексації доходи, що пов'язані із підприємницькою діяльністю або використання власності з метою отримання доходу (доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності - абзац другий пункту 3), а також виплати, розмір яких обчислюється разово та виходячи із фактичного середнього заробітку (оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності як такі, що враховуються під час обчислення середнього заробітку - абзац третій пункту 3).

На момент звернення позивача із заявою до відповідача та на час розгляду справи судом абзац третій пункту 3 Порядку на підставі постанови КМУ № 36 від 29 січня 2014 року викладено в такій редакції: "виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати".

Таким чином, ретроспективний аналіз абзацу третього пункту 3 Порядку №1078, на який посилається відповідач, у поєднанні із системним аналізом вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що до об'єктів, які не підлягають індексації на підставі Закону № 1282-ХІІ у відповідності до абзацу третього пункту 3 Порядку №1078 відносяться ті виплати, які мають разовий характер, обумовлений настанням певної обставини, та базою для обчислення розміру яких є середня заробітна плата за певний проміжок часу, яка не є сталою величиною, адже її розмір змінюється у часі в залежності від моменту настання такої обставини. При цьому змінюється і рівень купівельної спроможності самої заробітної плати як розрахункової величини, що забезпечує її (купівельної спроможності) належний рівень.

Натомість, передбачена пунктом 8 частини першої статті 21 Закону № 796-ХІІ компенсація, яка призначена позивачу, є щомісячною виплатою, а її розмір на момент призначення хоча і був визначений виходячи із середнього заробітку, який позивач мав на момент встановлення йому втрати працездатності, проте його величина є сталою і Законом не встановлена можливість його зміни (перерахунку) в подальшому в залежності від такого середнього заробітку на відповідній посаді (роботі).

Отже, спірна виплата не є тим об'єктом, на який розповсюджуються положення абзацу третього пункту 3 Порядку, і є доходом позивача, який підлягає індексації, як вірно встановили суди попередніх інстанцій.

Слід зазначити, що оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, а питання отримання позивачем індексації у складі інших доходів судом не досліджувалось, оскільки не було предметом спору у даній справі, то виконання судового рішення має здійснюватися з урахуванням відповідних положень статей 2, 10 Закону № 1282-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 5 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду