Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа №360/3615/21

адміністративне провадження № К/990/5599/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.)

у справі №360/3615/21

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту стратегічних досліджень Національної поліції України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 31 жовтня 2020 року по день фактичного розрахунку 18 червня 2021 року;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 жовтня 2020 року по день фактичного розрахунку - 18 червня 2021 року.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 жовтня 2020 року по 18 червня 2021 року у сумі 4 000 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

3. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу Кашуби М.О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк (десять днів з моменту отримання ухвали) для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору та заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.

4. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Кашуби М.О. в інтересах ОСОБА_1 .

5. Позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначав про те, що спірне рішення судом першої інстанції прийнято 23 вересня 2021 року, а апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження - 29 листопада 2021 року, та у суду відсутні належні докази, підтверджуючі поважність пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

8. Також вказував на необхідність сплати судового збору в сумі 1 362 грн та відсутність підстав для звільнення від його сплати.

9. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд зазначав про те, що у заяві апелянт не наводить обставин з посиланням на відповідні докази, що об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений строк саме у зв`язку з карантинними обмеженнями, на які він посилався у заяві про поновлення строку на виконання вимог ухвали.

10. Доводи представника позивача щодо перебування на лікуванні в стаціонарі у період з 08 жовтня по 25 жовтня 2021 року, внаслідок чого було пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, не були визнані судом поважними. Термін визначення процесуального строку на оскарження рішення обчислюється з моменту проголошення постанови суду першої інстанції або отримання її копії, тому перебування представника позивача на лікарняному не може бути підставою несвоєчасного подання апеляційної скарги, оскільки після лікарняного з 26 жовтня по 29 листопада 2021 року поважних причин пропуску строку з відповідними доказами представником позивача до суду не надано.

11. Інших доводів щодо поважності причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою заява не містить.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Позивач у обґрунтування касаційної скарги вказував на безпідставність винесення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

13. Вказував на те, що копію рішення суду першої інстанції отримав 04 жовтня 2021 року, а з 08 жовтня по 25 жовтня 2021 року його представник перебував на лікарняному в стаціонарі, після чого знаходився два тижні на реабілітації. Листків тимчасової непрацездатності за період перебування на лікуванні та реабілітації не видавалося, оскільки Кашуба М.О. є самозайнятою особою (адвокатом).

14. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, вказував на те, що реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. Зазначав, що апелянт не наводить у заяві обставин з посиланням на відповідні докази, що об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений строк саме у зв`язку з карантинними обмеженнями. Посилання на те, що після стаціонарного лікування представник позивача знаходився два тижні на реабілітації не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути враховані.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

18. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

19. Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

20. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

21. Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

22. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

23. Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

24. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

25. Розгляд справи відбувся 23 вересня 2021 року в порядку письмового провадження. Як зазначав позивач, копію рішення суду першої інстанції він отримав 04 жовтня 2021 року.

26. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника позивача було повернуто заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

27. Як вказував суд апеляційної інстанції, 29 листопада 2021 року представник позивача вдруге подав апеляційну скаргу на зазначене рішення та просив поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на перебування на лікуванні в стаціонарі у період з 08 жовтня по 25 жовтня 2021 року.

28. Водночас, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував, крім іншого, подати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із посиланням на поважні підстави та відповідні докази.

29. У поданій на виконання вимог ухвали суду заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження представник позивача звертав увагу на те, що первинну апеляційну скаргу було подано у встановлені строки, на його перебування на лікуванні в стаціонарі з 08 жовтня по 25 жовтня 2021 року, а також зазначав про карантинні обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», які неодноразово продовжувалися.

30. Проте, вказані представником позивача обставини обґрунтовано не були визнані судом поважними.

31. Так, щодо посилання на впровадження карантинних обмежень, слід зазначити що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до КАС України та доповнено «Прикінцеві положення» пунктом 3, за змістом якого, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.

32. У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 «Прикінцевих положень» КАС України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

33. При цьому, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ передбачено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

34. Тобто, законодавець передбачив 06 серпня 2020 року закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків.

35. У той же час копію рішення суду першої інстанції позивач отримав 04 жовтня 2021 року та з апеляційними скаргами звернувся у листопаді 2021 року.

36. Саме посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку із цим обмежень, без аргументованих та обґрунтованих доказів, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для оскарження судового рішення.

37. Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що апелянт не навів обставин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений процесуальний строк саме у зв`язку з карантинними обмеженнями.

38. Щодо перебування представника позивача на лікуванні, внаслідок чого, на переконання позивача, з поважних причин було пропущено процесуальний строк, то суд апеляційної інстанції також правомірно вказував на те, що перебування на лікарняному не може бути підставою несвоєчасного подання апеляційної скарги з огляду на відсутність доказів поважності причин пропуску строку з 26 жовтня 2021 року (наступний день після виписки зі стаціонару) по 29 листопада 2021 року (дата звернення з апеляційною скаргою).

39. У обґрунтування касаційної скарги позивач зазначав про перебування його представника два тижні на реабілітації після перебування на лікуванні у реанімаційному відділенні. У зв`язку з тим, що адвокат є самозайнятою особою, то листки непрацездатності у цей період не видавалися, таким чином відсутнє підтвердження. Проте про перебування представника позивача на реабілітації суд апеляційної інстанції не було повідомлено, як і не надано у підтвердження цього факту будь-яких доказів, як-то довідки з реабілітаційного центру. Не були надані такі докази і у обґрунтування касаційної скарги.

40. Інших підстав та поважності причин пропуску процесуального строку позивач не вказував ні в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, ні в обґрунтування касаційної скарги.

41. З приводу посилання у касаційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини щодо суворого трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм), то слід звернути увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу.

42. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

43. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

44. Таким чином, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

45. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №360/3615/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду