Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2019 року у справі №814/102/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №814/102/18

адміністративне провадження №К/9901/11019/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни, Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи: Дочірнє підприємство "Торжок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2017", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Заводський відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішень за касаційною скаргою адвоката Олейникової Світлани Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року в складі судді Біоносенка В. В. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року в складі колегії суддів Турецької І. О., Стас Л. В., Шеметенко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" (далі - позивач, ТОВ "КИТ Єкатеринбург") звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни (далі також - державний реєстратор Продун А. А., відповідач), Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі також - відповідач, ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області), треті особи:

Дочірнє підприємство "Торжок" (далі - третя особа, ДП "Торжок"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер" (далі - третя особа, ТОВ "Первомайськ-Кондитер "), Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікінвест2017" (далі - третя особа, ТОВ "Нікінвест2017"), Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - третя особа, Управління державної реєстрації ГТУЮ у Миколаївській області), Заводський відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - третя особа, Заводський ВДВС м. Миколаїв), в якому просило:

- визнати протиправними дії щодо припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 9725053, № 9725757;

- визнати протиправними та скасувати рішення про припинення обтяжень № 33961789 від 25 лютого 2017 року 11:11:11 та № 33961789 від 25 лютого 2017 року 11:09:57.

До того ж, позивач просив визнати протиправними та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- запис (дата, час державної реєстрації 21 лютого 2017 року 15:03:30) про припинення обтяження (номер запису про обтяження 9725053, дата час державної реєстрації 20 травня 2015 року 09:31:45);

- запис (дата, час державної реєстрації 21 лютого 2017 року 15:03:30) про припинення обтяження (номер запису про обтяження 9725757, дата час державної реєстрації 20 травня 2015 року 10:03:07).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач, в особі державного реєстратора Продун А. А. безпідставно припинила обтяження, що були накладені на нерухоме майно ДП "Торжок" на підставі судового рішення про арешт майна та заборону його відчуження, оскільки у неї в провадженні не перебували виконавчі документи щодо спірного об'єкта нерухомості, а також нею не приймалось будь-яких рішень щодо звільнення майна з-під арешту. Позивач, убачаючи в діях державного реєстратора Продун А. А. ознаки протиправності, вказує на те, що остання порушила вимоги частини 4 статті 18, частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 36,27 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року. ТОВ "КИТ Єкатеринбург" вважає, що для відновлення його прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, необхідно скасувати записи про припинення обтяження спірного нерухомого майна, що розташовано в АДРЕСА_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними та скасовано записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення обтяження (номер запису про обтяження 9725053) та запис про припинення обтяження (номер запису про обтяження 9725757). У задоволенні решти позовних вимог судом було відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у державного реєстратора, від імені якого у вказаному Реєстрі були здійснені записи про припинення обтяжень, взагалі не було повноважень на ухвалення таких рішень, оскільки в Центральному відділу ДВС м. Миколаєва не перебувало відповідного виконавчого провадження, яке б стосувалось спірного нерухомого майна. За таких обставин, суд дійшов висновку, що внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяжень було здійснено протиправно, а тому необхідно відновити стан, який існував до протиправного втручання у Реєстр.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "КИТ Єкатеринбург" задоволено частково, апеляційну скаргу ТОВ "Первомайськ - Кондитер" задоволено повністю, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що між ТОВ "КИТ Єкатеринбург" та ТОВ "Первомайськ-Кондитер" існує спір про право на володіння спірним майном ДП "Торжок", що виключає підвідомчість даного спору адміністративної юрисдикції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, адвокат Олейникова Світлана Сергіївна в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 19 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/102/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 травня 2006 року між ДП "Торжок" ТОВ "КИТ-Кепитал" (правонаступником якого є ДП "Торжок ") (позичальник) та ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (ПАТ "ВіЕйБі банк") (кредитодавець) був укладений кредитний договір № 19/К-К відповідно до умов якого, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на суму 4000000,00 (чотири мільйони доларів США).

Термін користування кредитом був визначений до 16 години 18 травня 2011 року.

На забезпечення виконання вказаного договору були укладені договори іпотеки від 19 травня 2006 року (зареєстровано в реєстрі за № 2563).

Предметом іпотеки визначено нежитлову будівлю, яка знаходиться у АДРЕСА_1, та в цілому складається з адміністративної будівлі залізобетонної за літ. А-8, загальною площею 5023,7 кв. м, споруди 7, огорожі 4,5, покриття 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 163597448101) та нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3, яка складається з нежитлової будівлі торговельного центру за літ. А1-6, А2-1 загальною площею 21 347,4 кв. м, з навісом за літерою Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-163721048101).

До того ж, у Реєстрі заборон за № 46 від 19 травня 2006 року, а також від 08 вересня 2008 року за № 4516 була зареєстрована заборона на відчуження даного нерухомого майна.

У зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору банк виставив на продаж відповідні права.

У березні 2015 року ТОВ "КИТ Єкатеринбург" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП "Торжок" про стягнення, з останнього, грошових коштів у загальній сумі 147181982 рос. руб. 48 коп. (еквівалент 49710007,25 грн), простроченої суми заборгованості, посилаючись на неналежне виконання ДП "Торжок" грошових зобов'язань за укладеним між ними договором позики від 28 серпня 2009 року.

27 березня 2015 року господарським судом Миколаївської області порушено провадження у господарській справі № 915/473/15.

15 квітня 2015 року ухвалою господарського суду Миколаївської області задоволено клопотання ТОВ "КИТ Єкатеринбург" та забезпечено позов у вказаній справі, шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з адміністративної будівлі залізобетонної за літ. А-8, загальною площею 5 023,7 кв. м, споруди 7, огорожі 4,5, покриття 1; нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з нежитлової будівлі торгівельного центру за літ. А1-6, А2 - загальною площею 21 347,4 кв. м, з навісом за літ. Б.

05 травня 2015 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва відкрито виконавче провадження № 47429490 з примусового виконання ухвали господарського суду про забезпечення позову від 15 квітня 2015 року та прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На підставі вказаної постанови 20 травня 2015 року державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 21431760, № 9725757 про обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 травня 2015 року позовні вимоги ТОВ "КИТ Єкатеринбург" до ДП "Торжок" задоволені в повному обсязі. Враховуючи, що дане рішення не було оскаржено, воно набрало законної сили в день його прийняття.

Однак, боржник, в особі ТОВ "КИТ Єкатеринбург", не скористався правом його примусового виконання.

14 листопада 2016 року в електронній формі був проведений аукціон з реалізації активів ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та продано ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" право вимоги до ДП "Торжок" за кредитним договором № 19/К-К від 19 травня 2006 року

28 листопада 2016 року та 13 грудня 2016 року між банком та переможцем аукціону ТОВ "Фінансова компанія "Фінмарк" підписано договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19 травня 2006 року та за договором іпотеки від 08 вересня 2008 року.

13 грудня 2016 року між ТОВ "ФК "Фінмарк" та ТОВ "Первомайськ-Кондитер" підписано договори про відступлення прав вимоги № 071/11-16К за договором іпотеки від 19 травня 2006 року та договором іпотеки від 08 вересня 2008 року.

16 грудня 2016 року ТОВ "Первомайськ-Кондитер" направило ДП "Торжок" повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором протягом тридцятиденного строку з моменту отримання цього повідомлення, а також попереджено, що у разі невиконання зобов'язання протягом цього строку, іпотекодержателем буде застосовано звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку".

У зв'язку з неотриманням повідомлення, заперечення та пропозицій щодо погашення боргу чи придбання предмету іпотеки, ТОВ "Первомайськ-Кондитер" звернулось до державного реєстратора із заявами про реєстрацію права власності на предмети іпотеки у АДРЕСА_2.

26 січня 2017 року державним реєстратором прийнято рішення про зупинення державної реєстрації, у зв'язку з наявністю запису про заборону вчинення будь-яких дій щодо реєстрації прав на предмет іпотеки на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року у справі № 915/473/15 про вжиття додаткових заходів шляхом заборони усім реєстраторам здійснювати державну реєстрацію на нерухоме майно ДП "Торжок" за адресою: АДРЕСА_2.

21 лютого 2017 року заступником начальника Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Продун А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за № 50217459 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ "Миколаївська ТЕЦ", де у пункті 2 було зазначено рішення про припинення чинності арешту майна боржника.

21 лютого 2017 року даною посадовою особою сформовано електронну заяву № ~organization0~, на підставі якої, Реєстром сформовано рішення № 33961789 про припинення обтяження № 2818836 на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Далі, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2017 року скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року у справі № 915/473/15 про заборону вчиняти реєстраційні дії щодо майна ДП "Торжок".

У зв'язку із зняттям заборон, ТОВ "Первомайськ-Кондитер" звернулось із відповідною заявою та документами до державного реєстратора.

24 лютого 2017 року державним реєстратором прав на нерухому майно Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради прийнято рішення № 34034747 та № 34032402 про державну реєстрацію права власності на об'єкти майна у АДРЕСА_1 за ТОВ "Первомайськ-Кондитер" на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки.

25 лютого 2017 року було здійснено вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під обліковим записом та паролем заступника начальника Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Продун А. А. та внесено інформацію:

1) про припинення обтяжень № 9725757 на підставі постанови про звільнення майна з арешту серія та номер № 67543874, від 24 лютого 2017 року, видавник Центральний ВДВС м. Миколаєва, 25 лютого 2016 11:09:17, Продун А. А., індексний номер рішення 33961789;

2) про припинення обтяжень № 9725053 на підставі постанови про звільнення майна з арешту серія та номер 67554677, від 24 лютого 2017 року, видавник Центральний відділ ДВС м. Миколаєва, 25 лютого 2016 року 11:11:11, Продун А. А., індексний номер рішення 33961789.

Як свідчать матеріали справи, будь-яких рішень щодо припинення зазначених обтяжень, заступником начальника Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Продун А. А. не приймалось, а записи про припинення обтяжень № 9725757 та № 9725053 містять посилання на рішення 33961789, яке ухвалювалось про припинення обтяження щодо іншого майна іншої особи.

Надалі ТОВ "Первомайськ-Кондитер" передало дане нерухоме майно до статутного капіталу ТОВ "Нікінвест 2017", яке здійснило його поділ та на теперішній час є його власником.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали жодної правової оцінки рішенням, діям та бездіяльності відповідача, незважаючи на те, що внаслідок таких дій ДП "Торжок" було позбавлено власності на нерухоме майно, а ТОВ "КИТ Єкатеринбург" було позбавлено можливості задовольнити свої вимоги за рахунок залишку коштів від такого майна.

Крім того, як зазначає скаржник, судом не враховано, який саме державний реєстратор прав на нерухоме майно вносить запис та на підставі якого рішення зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація є офіційною, законною та правовстановлюючою.

17 липня 2019 року від ТОВ "Первомайськ-кондитер" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "КИТ Єкатеринбург ", в якому зазначено, що ТОВ "Первомайськ-кондитер" законно набув право вимоги за вищевказаними договорами, оскільки ним дотримано порядок, строки та вимоги діючого законодавства щодо належного оформлення права вимоги за вказаними кредитним договором та договорами іпотеки. Таким чином, позивач не має законним прав претендувати на нерухоме майно.

19 липня 2019 року від Центрального відділу ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошується на відсутності порушень прав позивача, і, як наслідок, відсутності підстав для звернення до суду для їх захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо припинення обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим, на думку позивача, порушується його право власності на відповідне майно, тобто існує спір між юридичними особами щодо права власності на нерухоме майно, набуте за договором іпотеки.

Відносини, пов'язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Господарським кодексом України, Законом України "Про іпотеку".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому частини 4 статті 18, частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених частини 4 статті 18, частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог ТОВ "КИТ Єкатеринбург" на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки - майна ДП "Торжок".

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо припинення обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли, зокрема, між ТОВ "КИТ Єкатеринбург" та ТОВ "Первомайськ-Кондитер" стосовно виконання договору іпотеки (щодо володіння спірним майном ДП "Торжок"). Крім того, судом встановлено, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 17 квітня 2019 року у справі № 814/787/18, яка набрала законної сили, було закрито провадження у справі між тими самими сторонами та з тим самим предметом спору з підстав неналежності такого спору до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин стосовно державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.

Крім того, даний висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 814/721/17, в якій сторонами виступають Дочірнє підприємство "Торжок", особа, що вчинила реєстраційну дію (державний реєстратор), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер", ТОВ "Ніквест2017", а предметом спору є правомірність дій державного реєстратора про державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_6 (Нідерланди), ОСОБА_7 (Швейцарія), ОСОБА_3 (Сполучене Королівство), ОСОБА_5 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою.

Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина 1 статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна адвоката Олейникової Світлани Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238,239,341,344,349,354,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Олейникової Світлани Сергіївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - заступника начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Продун Анастасії Андріївни, Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, треті особи Дочірнє підприємство "Торжок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікінвест2017", Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Заводський відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішень закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін