Навіть якщо договір було розірвано внаслідок істотного порушення однією стороною, вона все одно має право вимагати повернення їй безпідставно набутого майна (часткової передоплати) з іншої сторони в порядку статті 1212 ЦК України. (ВС КЦС, справа № 686/1727/20 від 31.05.2023 р.)

Фабула судового акту Сторони уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення. Покупець сплатив до укладення договору часткову передоплату 526 549 грн 88 коп. (20 тис. доларів), після цього майно було зареєстровано за нею як за власником. За умовами договору покупець мала ще доплатити 15 тис. доларів США до кінця року, проте не здійснила цього. У зв`язку з невиконанням покупцем умов договору продавець подала до суду позов про розірвання цього договору купівлі-продажу та стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Рішенням суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду договір було розірвано. Після цього нежитлове приміщення було продано третій особі.

Гроші (526 549 грн 88 коп. часткової передоплати) продавцем так і не було повернуто покупцю. У зв’язку із чим покупець подала позов де просила суд: і витребувати на її користь нежитлове приміщення, і стягнути з продавця на її користь 526 549 грн 88 коп., сплачених нею на користь продавця на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, якщо суд прийде до висновку про можливість повернення сторонам того, що було виконано нею за договором купівлі-продажу. І суд першої інстанції частково задовольнив вимоги - постановив повернути 526 549 грн 88 коп. першому покупцю (позиваці). Проте апеляційний суд чомусь вирішив, що при порушенні договору право на стягнення збитків має інша сторона, а не та що порушила і взагалі відмовив, навіть у стягненні цієї часткової передоплати.

Це дивне рішення апеляції було скасовано, і ВС КЦС постановив стягнути з продавця неповернуту покупцю часткову передоплату. Застосувавши адекватний принцип “суд знає закони”, ВС КЦС зазначив:

Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.4,5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

У п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення ч.3 ст. 651, ч.4 ст. 653, п. 3 ч.3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч.3 ст.1212 ЦК України.

Отже у цій справі: Судом встановлено, що рішенням міськрайонного суду договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який укладено між покупцем та продавцем - розірвано. Стягнуто з покупця інфляційні втрати, 3% річних за неналежне виконання нею грошового зобов`язання.

Отже, судами встановлено, що правова підстава, на якій позивач передала кошти відповідачу у сумі 526 549 грн 88 коп. відпала унаслідок розірвання договору купівлі-продажу та повернення нежитлового приміщення у власність продавця. Таким чином оспорювана сума вважається отриманою продавцем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачу.

Аналізуйте судовий акт: Переплата, навіть якщо вона здійснена як платіж за договором, стягується з як безпідставно набуті кошти (за ст. 1212 ЦК України) (ВС КГС, справа №903/357/21 від 25.08.2022 р.);

Після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України (ВС/КАС, № 910/13271/18 від 06 лютого 2020 р.);

Фактичний користувач земельної ділянки, який безпідставно за рахунок її власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування, зобов'язаний повернути ці кошти власнику ст. 1212 ЦК України (ВП ВС справа № 629/4628/16-ц, 23.05.18);

Положення статті 1212 ЦК України до правовідносин договорного характеру НЕ застосовуються (№ 922/438/17 від 04.10.2017).

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 686/1727/20

провадження № 61-14762 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков Ігор Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков І. В., про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2018 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1 загальною площею 28,8 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4 цього договору сторони домовилися, що відчуження приміщення здійснено за 921 462 грн 29 коп. (еквівалентно 35 000 доларам США), з яких 526 549 грн 88 коп. (еквівалентно- 20 000 доларів США), ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_2 до підписання цього договору, а решту суму 394 912 грн 41 коп., (15 000 доларів США), ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити до 01 січня 2019 року.

Таким чином, на виконання умов вказаного правочину ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 526 549 грн 88 коп., приватний нотаріус здійснив за реєстрацію права власності за нею на вищезазначене нежитлове приміщення №1.

У зв`язку з невиконанням нею умов договору в лютому 2019 року ОСОБА_2 подала до суду позов про розірвання цього договору купівлі-продажу та стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, вказаний позов було задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 18371; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 3 949 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 1 915 грн, а всього 5 864 грн 12 коп.

Надалі їй стало відомо про те, що 10 січня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного приміщення, який було також посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. та зареєстровано в реєстрі за номером 71.

Відтак, її протиправно було позбавлено права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , у зв`язку з проведенням державної реєстрації права власності на спірне приміщення за ОСОБА_2 .

Зазначала також, що їй не повернуто, того, що було нею виконано за договором купівлі-продажу від 02 липня 2018 року, а саме не повернуто сплачені кошти.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: витребувати у ОСОБА_3 на її користь нежитлове приміщення - приміщення 1 загальною площею 28,8 кв. м по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 526 549 грн 88 коп., сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , укладеного 02 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Новченковим І. В. за № 18371, якщо суд прийде до висновку про можливість повернення сторонам того, що було виконано нею за договором купівлі-продажу; стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Короткий рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення у розмірі 526 549 грн 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано арешт, накладений згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2020 року на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 28,8 кв. м, що по АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, а тому друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів, сплачених на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 526 549 грн 88 коп. та судового збору скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач істотно порушила умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, а тому саме ОСОБА_1 має відшкодовувати збитки, завдані розірванням договору.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , розірвано, а 28 грудня 2019 року на підставі цього рішення суду приватним нотаріусом було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на дане нежитлове приміщення.

Вказане рішення суду набрало законної сили, а державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірне приміщення позивачем оскаржена не була, тому відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_2 неправомірно набула право власності на спірне приміщення саме 28 грудня 2019 року, а дане майно вибуло з власності ОСОБА_1 протиправно та не з її волі іншим шляхом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а у незадоволеній частині її позову ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 686/1727/20 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 10 січня 2020 року між ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 спірне нежитлове приміщення, а тому нею були пред`явлені вимоги про витребування майна. Вказувала, що закон не вимагає

визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, який не містить доказів направлення відзиву іншим учасникам справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладене, відзив ОСОБА_2 не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягає поверненню заявнику.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В., зареєстрований в реєстрі за номером 1837, за умовами якого позивач передав (продав), а відповідач прийняв у власність (купив) нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 4 цього договору за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення вчинено за 921 462 грн 92 коп., що еквівалентно 35 тис. доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору, з яких 526 549 грн 88 коп., що еквівалентно 20 тис. доларів США за офіційним курсом на день укладення цього договору, відповідач (покупець) сплатив, а позивач (продавець) отримав повністю до підписання цього договору.

Цим же пунктом 4 договору передбачено, що решту 394 912 грн 41 коп., що еквівалентно 15 тис. доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день укладення цього договору, відповідач (покупець) зобов`язаний сплатити позивачу (продавцю) до 01 січня 2019 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 02 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. та зареєстрований у реєстрі за №18371, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат 3 949 грн12 коп. за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року, 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання за період 01 січня 2019року по 01 березня 2019 року у розмірі 1 915 грн, а всього 5 864 грн 12 коп.

28 грудня 2019 року на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року приватним нотаріусом Новченковим І. В. за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 28,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

10 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив приміщення АДРЕСА_1 .

У той же день на підставі даного договору за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною четвертою, п`ятою статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 363/3555/17-ц (провадження № 61-22274св19.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 02 липня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 18371, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат 3 949 грн12 коп. за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року, 3% річних за неналежне виконання грошового зобов`язання за період 01 січня 2019року по 01 березня 2019 року у розмірі 1 915 грн, а всього 5 864 грн 12 коп.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28 грудня 2019 року на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року приватним нотаріусом Новченковим І. В. за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 28,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, судами встановлено, що правова підстава, на якій позивач передала кошти відповідачу у сумі 526 549 грн 88 коп. відпала унаслідок розірвання договору купівлі-продажу та повернення нежитлового приміщення у власність ОСОБА_2 . Таким чином оспорювана сума вважається отриманою ОСОБА_2 безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачу.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, понесені заявником витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи судами апеляційної та касаційної інстанцій підлягають відшкодуванню суб`єктом оскарження на користь заявника.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Новченков Ігор Вікторович, про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 526 549 грн 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником за подання позовної заяви, у розмірі 2 632 грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 941 грн 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 6 106 грн 29 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович