Стаття 242. Вручення судового рішення

Господарський процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

5748

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

2. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

3. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

{Частина третя статті 242 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

4. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

{Частина п'ята статті 242 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

6. Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

{Частина шоста статті 242 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

7. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

8. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею, для негайного виконання.

9. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

10. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

11. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

{Частина одинадцята статті 242 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

12. Особа, яка не брала участі у справі, але стосовно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.

{Частину тринадцяту статті 242 виключено на підставі Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

243/379

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Надсилання судом ухвали до електронного кабінету, якщо в скарзі цю електронну адресу не зазначено, не є належним повідомленням скаржника про залишення його скарги без руху (ВС КГС, справа №922/3337/21 від 18.11.2022 р.)
В суді першої інстанції, було задоволено вимоги позивача і частково стягнуто з відповідача суми коштів. Не погоджуючись із цим, відповідач подав апеляційну скаргу, але суд апеляційної інстанції своєю ухвалою залишив таку скаргу без руху, запросивши додаткові підстави поважності пропущення строку і доплату судового збору.

Вказана ухвала була прийнята прямо напередодні повномасштабної війни - 16.02.2022 року, і в той же день відправлена до електронного кабінету відповідача, в ЄСІТС, про що сформовано довідку про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду. Окрім цього, примірник ухвали від 16.02.2022 був направлений заявнику апеляційної скарги засобами поштового зв`язку та отриманий ним 16.05.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також дані сайту Укрпошта.

У зв’язку з пропуском строку для усунення недоліків, 22.06.2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Із цим не погодився скаржник і подав касаційну скаргу, пояснивши свої затримки війною і тим що саму ухвалу отримано пізніше. І ВС КГС, підтримав ці доводи - вказавши наступне:

Положеннями ст. 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, чи це є підставою для поновлення строку оскарження? (ВС/КГС у справі № 916/3200/17 від 11.06.2020 р.)

В аналізованій судовій справі, скаржник просив поновити строк оскарження ухвали господарського суду, внаслідок того, що така ним не отримувалась, оскільки була повернута суду “за закінченням терміну зберігання”. Висловлена з цього питання позиція ВС/КГС - є чудовим підтвердженням наявності в учасників процесу не тільки прав, а і обов’язків – в тому числі, обов’язків своєчасно повідомляти про зміну своїх адрес, слідкувати за отриманням кореспонденції та за рухом ініційованої ними же справи.

Хронологія подій

Скаржник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, подавши її до суду першої інстанції. Своєю ухвалою від 20.03.2019 р. господарський суд відхилив грошові вимоги скаржника до боржника. Основною причиною була відсутність достатніх доказів суми боргу. Суд першої інстанції неодноразово витребував потрібні документи своїми ухвалами, які направляв на адресу скаржника, в тому числі, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – “ЄДРЮОФОПГФ”), однак, в основному, такі ним не отримувались і поверталися поштою. На судові засідання скаржник (чи його представник) також жодного разу не прибував (хоча його викликали).

Ухвала суду першої інстанції (якою відхилено вимоги скаржника до боржника) була направлена на адресу Скаржника, однак була повернута поштою “за закінченням терміну зберігання”.

Згодом, аж 29.11.2019 року – тобто більше ніж через 7 місяців скаржником було подано апеляційну скаргу на цю ухвалу (про відхилення грошових вимог). Апеляційна скарга була залишена без руху, а суд апеляційної інстанції просив пояснити пропуск строку – на що скаржник заявив, що йому лише 27.11.2019 стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі – “ЄДРСР”), а саму ухвалу він не отримував.

Втім, апеляційний господарський суд – не прийняв доводи скаржника і відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд, зазначив, що повернення ухвали поштою і неотримання її Скаржником, зумовлено не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки скаржника. Оскільки інших об`єктивно непереборних причин, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції, або причин неможливості ознайомлення з рішенням суду в ЄДРСР – скаржник не навів, підстав для поновлення суд не знайшов.

Основні доводи скаржника

Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу на де, намагався обґрунтувати пропуск строку наступним:

зазначив, що місцевий суд, направляючи копію ухвали неправильно зазначив область знаходження міста його місцезнаходження;
заявив, що дізнався про наявність прийнятого рішення лише 27.11.2019 р, і – стверджував, що серед передбачених обставин (які визначають дату вручення судового рішення в ч. 6 ст.242 ГПК) такої відмітки як повернення “за закінченням терміну зберігання” не встановлено, а отже не можна стверджувати, що судове рішення було вручено;
посилався на правову позицію ВП ВС у постанові від 12.02.2019 р. у справі №906/142/18 (де Суд визнав, що відповідача не було повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання, тому що ухвала про відкриття апеляційного провадження та про призначення розгляду скарги, була повернута суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».)

Позиція ВС КГС

Керуючись принципом рівності всіх учасників справи, статтями 120 та 242 ГПК, обґрунтовуючи свої доводи рішеннями ЄСПЛ, ВС КГС погодився повністю із рішенням апеляційного суду, залишив його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Суд відмітив, що, скаржнику, на його адресу (і на юридичну, і на зазначену ним же у заяві про визнання кредиторських вимог), неодноразово (і місцевий суд, і апеляційний суд) направляли рішення, ухвали у справі, однак багато з таких не були отримані ні скаржником, ні його представником. Отже скаржник, звертаючись з грошовими вимогами, та надавши адреси для його повідомлення про судові засідання у справі, не забезпечив належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, а тому поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку.

Цікавими будуть й інші доводи ВС КГС де зазначено:

По-перше, на учасника справи прямо покладено (ч.7 ст.120 ГПК) обов`язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.
По-друге, ухвала була опублікована в ЄДРСР, тож скаржник повинен був слідкувати за розглядом його справи в суді та не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали там – і встигнути подати апеляційну скаргу в строк.
По-третє, наведена скаржником позиція ВП ВС у постанові від 12.02.2019 р. справа №906/142/18 не застосовна до його ситуації, бо скаржник є юридичною особою і його адреса, зазначена у ЄДРЮОФОПГФ вважається достовірною і може бути використана у спорі з третьою особою (відповідно до статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“). Крім того, у справі №906/142/18 особа мала процесуальний статус відповідача (особи, яка об`єктивно не могла знати про наявність спору), у той час, як у даній справі скаржник був безпосереднім ініціатором подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, тобто, особою, яка ініціювала судовий розгляд та мала контролювати хід такого процесу для захисту власних майнових інтересів.
По-четверте, представник Скаржника, як адвокат, повинна була усвідомлювати наслідки подання заяви з неточною адресою, неповнотою надання інформації щодо засобів зв`язку та/або наслідки невчасного подання заяви про зміну такої адреси та засобів зв`язку.
Щодо неправильної адреси у повідомленнях – то за змістом поштових відправлень, там було правильно вказано адміністративно-територіальну приналежність міста, а також зазначалась інша інформація (поштовий індекс, місто, вулиця), яка дає можливість достовірно ідентифікувати адресата поштового відправлення, тому, відсутні підстави стверджувати про те, що поштові відправлення були направлені неправильному адресату.

Отже у цій справі: Встановлено і доведено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, адже скаржник як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду такої заяви, не вжив заходів до отримання поштової кореспонденції суду за визначеними ним адресами та не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів – а тому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника, як учасника справи, та не були пов`язаними з наявністю об`єктивних обставин.

Враховуючи проаналізоване рішення, можна зробити висновок - що навіть якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, це не є однозначною підставою для поновлення строку оскарження. В таких випадках аналізу підлягають як поведінка скаржників, так і наявність об’єктивних (тобто таких, що не залежать від учасника) обставин пропуску строку.