Стаття 237. Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду

Господарський процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

2286

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. При ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

5 - 1 ) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частиною п’ятою статті 345 - 1 цього Кодексу;

{Частину першу статті 237 доповнено пунктом 5 - 1 згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024 }

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

2. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

3. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

238/379

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення по суті, навіть якщо справа ще триває (ВС КЦС № 910/4631/22 від 11.05.2023 р.)
У цій справі відбувся цікавий збіг обставин. Так, за позовом страхової компанії до банку було відкрито провадження. Тільки згодом, позивач подав клопотання про витребування доказів і просив поновити строк для такого клопотання, проте суд не поновив. Позивач подав апеляційну скаргу на цю ухвалу про відмову поновити строк для витребування доказів, і поки розглядалась ця апеляційна скарга - рішення суду першої інстанції вже було прийнято.

Вийшло так, що справа по суті закінчилась розглядом у суді першої інстанції рішенням від 06.12.2022 року (позивачу було відмовлено у позові), а постанову апеляційного суду за фактом розгляду ухвали про докази - було прийнято трошки пізніше - 15.12.2022 року.

Банк-відповідач забажав стягнути судові витрати з позивача який “програв”, і подав заяву про судові витрати, по-перше, до апеляційного суду, по-друге в строк до 5 днів але після постанови апеляційного суду (що прийнята пізніше рішення по суті). Банку клопотання було задоволено лише частково, і з 105 тис. грн. судових витрат, зменшено до 5 тисяч гривень. Позивач і відповідач подали касаційні скарги.

Отже, у цій справі: Щодо такої ситуації ВС КЦС вказав: з системного аналізу ст.233, 237, 244 ГПК України та інших правових норм, можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Читати повністю