24.12.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

10 видатних судових актів 2016 року у галузі кримінального та кримінально-процесуального права за версією ресурсу «Протокол»!

У 2016 році ми звичайно не залишаємо поза увагою проблемні питання кримінально-процесуального та кримінального права, зокрема застосування на практиці нових інститутів під час кримінального процесу. В цьому дайджесті Ви зможете побачити новітні судові рішення, які допоможуть  Вам у майбутньому. Тексти усіх цих рішень із описом фабули знаходяться у розділі ресурсу «Цікаві судові рішення». Отже насолоджуйтесь, «Протокол» пропонує!

Читайте дайджест: 2016 рік: 10 найбільш цікавих рішень щодо спорів з банками за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Рік, що минає. 10 найбільш корисних рішень суду у площині сімейних спорів за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест:  Баталії з фіскальними органами! 10 визначальних рішень суду у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Спори за права на землю у 2016 році ! 10 чудових судових рішень у земельних справах за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: Право власності священне! 10 пам’ятних рішень суду про захист власності за версією ресурсу «Протокол» у 2016 році!

Читайте дайджест: 10 судових справ про делікти та відшкодування шкоди, які є найбільш істотними у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

Читайте дайджест: 10 яскравих рішень суду, які стосуються професійної діяльності адвоката у 2016 році за версією ресурсу «Протокол» !

Читайте дайджест: 10 класних рішень суду про Процес і Підвідомчість за версією ресурсу «Протокол» ухвалених у 2016 році!

Читайте дайджест: Житлові та спадкові спори! 10 судових рішень, які визначають практику у 2016 році за версією ресурсу «Протокол»!

1.  Ніколи не треба лізти туди де приватна власність! Непогане розтлумачення ВСУ статей 162 КК України – «порушення недоторканості житла» та ст. 233 КПК України – «Проникнення до житла чи іншого володіння особи».  

Так, ВСУ підкреслив, що наявність юридичних прав власності чи користування на житло у осіб, які в ньому фактично проживають, знаходиться поза межами диспозиції ст. 162 КК України. Для суду та провоохоронців цей факт не є визначальним. Більш того навіть, якщо юридичних прав на проживання у особи немає та ідуть спори, щодо об’єкту проживання, житло, яке перебуває у фактичному володінні особи вважається в розумінні ст. 162 КК його житлом, і таке житло є недоторканим. Тому, якщо особа проникає у житло без дозволу володільця чи суду, вона є злочинцем. Особливо, коли це відбувається у пізній час із подоланням паркану.

У штаті Техас всі ходять із зброєю і за те, що сторонній чоловік без дозволу ступить ногою на ділянку, власник ділянки вже має право після попередження його застрелити. В Україні застрелити таку особу власник права не має, проте вимагати притягнення її до кримінальної відповідальності, особливо, якщо є відеозаписи камер, є всі підстави.

Аналізуйте судовий акт:     Порушенням недоторканості житла особи вважається будь-яке незаконне проникнення будь-кого навіть, якщо особа не має на це житло юридичних документів, але фактично проживає (ВСУ у справі № 5- 299кс15)

2. Щодо законності отримання доказів та допустимості їх у суді.  Прямо в лучших традициях американского правосудия получилось! Скорее всего судья просто не захотел садить в тюрьму человека за пакетик конопли, хотя и ранее судимого, отменил приговор и отпустил из СИЗО в "добрый путь". И это очень хорошо,  что суд дал человеку шанс, а не пошёл на поводу у показателей прокуратуры и милиции. 

Суд першої  інстанції визнав винним та засудив обвинувачего за ч. 1 ст. 309 КК України –  «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту». Докази вини був насамперед протокол огляду місця події, який зафіксував у помешканні обвинувачегого наркотичні засоби рослинного походження - канабіс. Усього 10,205гр). Проте дільничний здійснив обшук та вилучення цього доказу без отримання ухвали слідчого судді та без внесення відомостей до ЄДР. І хоча суд першої інстанції погодився, що у невідкладних випадках така слідча дія може бути проведена без дозволу слідчого судді, суд апеляційної інстанції підкреслив, що це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Більш того, навіть згода матері обвинуваченого на обшук та визнання вини обвинуваченим не дає право прийняти суду для ухвалення вироку доказ отриманий таким шляхом. А всі інші похідні докази у справі, наприклад такі як експертиза канабісу, також є недопустими.

Отже, суд апеляційної інстанції скасував вирок та закрив провадження у справі на підставі того, що слідством та судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості обвинуваченого. 

Аналізуйте судовий акт:  Доказ отриманий без дозволу слідчого судді на обшук житла є недопустимим і на нього неможливо посилатись при ухваленні вироку, при цьому сам вирок підлягає скасуванню, а провадження закриттю (Апеляційний суд Херсонської області)

3. Часто підозру вручити не просто, навіть дуже не просто...  На нашу думку законодавець «перестарался и перемудрил» регламентуючи процес вручення особі повідомлення про підозру створивши часом непосильне завдання для слідчого. Разом з цим згідно КПК України існує також процесуальна можливість оскаржити у суді таку дію, як вручення підозри.

Ця справа є прикладом права слідчого судді скасовувати повідомлення про підозру у вчиненні злочину у випадку порушення слідчим процедури, передбаченої ст. 278 КПК України –«вручення письмового повідомлення про підозру».

Розглянувши скаргу адвоката, на «нездійснення процесуальної дії у крим. провад. органом досудового розслідування, який був зобов’язаний її вчинити» суд встановив наступне: після обшуку житла повідомлення про підозру було вручено брату підозрюваного, підозра не містить усіх вимог передбачений ст. 278 КПК України, зокрема не містило підпису прокурора, а також підозрюваному не були роз’яснені його права. Перелічене дає право суду скасувати рішення слідчого щодо вручення підозри та зобов’язати слідчого вилучити відомості про підозру з ЄРДР. Ухвала слідчого судді оскарження не підлягає.

Аналізуйте судовий акт:  Підозра слідчого скасовується судом, а слідчий зобов’язується виключити відомості про кримінальному провадженню з ЄРДР, якщо порушена ст. 278 КПК України (Слідчий суддя Рівненського міського суду Ореховська К.Е.)

4. Ну не можна пити за кермом, навіть трошки, навіть пиво, навіть дві години тому... Закон такий! На наш погляд стаття 286 КК України – «порушення правил безпеки дорожнього руху» звісно недосконала і не в частині санкцій, а в частині складу злочину.  В деяких країнах сам факт перебування водія у нетверезому стані є злочином, а якщо «нетверезий» чи «наркотичний» порушив правила ПДР внаслідок чого загинула людина, то це прирівнюється до умисного вбивства з великими термінами ув’язнення у колонії суворого режиму.  

В цій справі, яка розглядалась судами неодноразово,  на жаль загинула людина, і суд застосував до засудженого ч. 2 ст. 286 КК України, яка при встановленні порушення ПДР, передбачає:  «Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,- караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.»

Отже, поки що в нас кримінальний закон гуманний до цього виду злочину, проте і тут виникають питання, на які цією постановою ВСУ відповів наступне. Алкогольне сп’яніння обвинуваченого водія не є ознакою злочину, яка впливає на його кваліфікацію, а є  обставиною, яка обтяжує покарання,  у відповідності до ст. 67 КК України. Тому, ВСУ було відмовлено у заяві засудженого про вилучення з вироку, тієї обставини, що він був п’яний за кермом. Ця умова не є обов'язковою для засудження, проте покарання за іі наявності суд має призначати "по максимуму". 

Аналізуйте судовий акт:  За ст. 286 КК України стан алкогольного сп’яніння водія не впливає на кваліфікацію злочину, проте є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання і має зазначатись у вироку (ВСУ у справі № 5-368кс(15)16 від 1 грудня 2016р.)

5. Апеляційний суд допоміг водію відповісти належним чином за збиття людини. Вирок суду було скасовано через те, що суд першої інстанції порушив норми Кримінального процесуального кодексу (ст.349) 

Водій порушив Правила дорожнього руху збив людини і вона померла. Водій свою вину визнав. Водію було пред’явлено обвинувачення за ч. 2, ст. 286 КК України – «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» і засуджено судом першої інстанції до 5 років позбавлення волі, проте із звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Вважаючи вирок надто м’яким родичі померлого (потерпілі у справі) оскаржили його вимагаючи від суду хоча б 3 роки ув’язнення ля засудженого. Суд апеляційної інстанції скасував вирок на підставі істотного порушення вимог КПК, а саме порушення  ст. 349 КПК України – «визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.» Зокрема суд встановив наступні порушення КПК судом першої інстанції:  не прийнято до уваги думки потерпілихякі наполягали на суворішій мірі покарання, відхилене клопотання потерпілих про допит свідків та дослідження доказів з метою перевірки обставин скоєння злочину, безпідставно занижена сума цивільного позову, в тому числі в частині глибини моральних страждань потерпілих. І в цілому присутній ряд дрібних порушень, яких припустився суд першої інстанції мотивуючи це тим, що засуджений визнав свою вину у скоєнні злочину.    

Отже, думка потерпілих потроху стає важливою для суду, якщо не першої, то вищих інстанцій. Потерпілі - оскаржуємо м’які вироки!

Аналізуйте судовий акт:  М’який вирок водію, який збив людину і вона померла, скасовано за скаргою потерпілого на підставі істотного порушення вимог КПК - ст. 349 КПК України (Апеляційний суд Вінницької області від 8 вересня 2016р.)

6. Справа про правільність дослідження доказів у суді апеляційної інстанції при їх переоцінці та скасуванні вироку суду першої інстанції.   Суд першої інстанції виправдав підсудного по епізоду у навмисному вбивстві «за недоведеністю вчинення ним цього злочину» , проте суд апеляційної інстанції скасував виправдувальний вирок, визнав підсудного винним у навмисному вбивстві і засудив до 15 років позбавлення волі. При цьому апеляційний суд надав переоцінку доказам у справі та показам свідків, які свідчили на користь підсудного в суді першої інстанції без заслуховування цих свідків у суді апеляційної інстанції. ВССУ залишив обвинувальний вирок суду апеляційної інстанції без змін.

ВСУ прийняв справу до розгляду і скасував вирок суду апеляційної інстанції обгрунтовуючи це порушенням принципів кримінального судочинства щодо належності, допустимості, достовірності, достатності, а також порушенням принципу змагальності сторін. Відмова суду повторно допросити свідків, які давали покази на користь обвинуваченого та переоцінка змісту показів цих свідків проти обвинуваченого є порушенням змагальності сторін та права обвинуваченого на захист.    

ВСУ підкреслює, що всі докази у справі повинні публічно досліджуватись під час судового розгляду в присутності обвинуваченого із застосуванням принципу змагальності сторін. Винятки з цього приводу встановлені законом і в будь-якому випадку не повинні порушувати права обвинуваченого на захист.

ВСУ також зазначив, що не має права досліджувати докази та покази у справі, вирішувати питання про їх достовірність, тому направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, залишивши в силі вирок суду першої інстанції за іншими епізодами.      

Аналізуйте судовий акт:  Апеляційний суд скасовуючи вирок суду першої інстанції повинен давати оцінку та переоцінку доказам вдаючись до їх безпосереднього дослідження, в тому числі із заслуховуванням показів свідків ( ВСУ від 21 січня 2016р. у справі №5-249кс15)

7.  Нет пощады хабарныкам! Може все таки будемо більш мілосердними? Вироки повині бути не тільки законними але і справедливими. Незважаючи на страшенну необхідність боритись із хабарництвом серед  державних службовців цей вирок здається нам безжалісним та таким, що знищує подальшу долю людини.  Наскільки справедливим є засудження до 5 років позбавлення волі за хабар у 2000,00 грн. і  при визнанні провини вирішувати Вам.  

Щодо обставин справи, то вони як то кажуть «житейские». На підприємстві неофіційно працював продавець, співробітнику інспекції з трудових питань стало це відомо і вона пригрозила «серйозними наслідками». За допомогу в уникненні контактів з міліцією та адміністративної відповідальності засуджена запросила 2000,00 грн. Власник підприємства начебто погодився на такі умови та звернувся до міліції із заявою про злочин. Наступного дня власник у кабінеті засудженої поклав гроші – неправомірну вигоду під КЗпП України. Відразу засуджена була затримана на місці злочину. І за це отримала 5 років в’язниці та ще із конфіскацією майна. 

Аналізуйте судовий акт: Безжалісний вирок: Всього за хабар у 2 тис. грн. державного службовця засуджено до 5 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 368 КК з конфіскацією майна (Кіровський районний суд м. Дніпропетровська від 5 вересня 2016р., суддя Овчаренко Н.Г.)

8. Хабарник "отделался лёгким испугом". А дарма! Цікавий приклад того, наскільки ще неправильно слідством та судами розглядаються пріоритети в злочинній діяльності державних службовців. Державний виконавець взяв з боржника хабар та зняв арешт з рахунків боржника. В суді свою провину визнав та підписав угоду про визнання винуватості. Натомість суд призначив йому покарання у вигляді штрафу в сумі двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень в дохід держави (не стягувачу). Ну ще рік не має можливості обвинувачений працювати на держслужбі.  І начебто все правильно: і хабарника виявили, і судимість хабарник отримав, і апеляцій, касацій не буде…

Але! Суд не цікавіть питання скільки грошей було переведено боржником з рахунків в той момент, коли обвинувачений злочинно зняв арешт  з цих рахунків. Більш того суд не цікавить питання чи існує можливість тепер стягнути з боржника кошти на користь кредитора іншому державному виконавцю і виконати відповідне судове рішення. І звичайно суд взагалі не цікавить питання – хто ж тепер поверне стягувачу кошти. Невже держава. Ні – будь-хто, але не держава. І це не зважаючи на те, що стягувач не отримує кошти, ні тому, що їх немає в боржника, а саме тому, що обвинувачений – службовець державного органу створив ситуацію при який виконати рішення суду про стягнення коштів неможливо. 

Аналізуйте судовий акт:  Державний виконавець взяв хабар за зняття арешту з рахунків боржника але відбувся переляком: суд затвердив угоду про визнання винуватості та засудив до штрафу (Вінницький міський суд від 03 червня 2016р., у справі №127/10793/16-к, суддя Ковальчук)

9. "За базар нужно отвечать, особенно в соц. сети, где все базарят много"! Це перше відоме рішення в Україні, за яким особу засуджено до кримінальної відповідальності за ст. 109 КК України «дії, спрямовані на  насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» - за розміщення публікацій та постів в інтернеті, зокрема в соціальній мережі «Вконтакте». Наприклад: «На добраніч, не дамо відродитись совку, не дамо толерантній Європі змусити нас прийняти біженців. Повалимо уряд і встановимо ОСОБА_3 на чолі із повстанцями».  У справі була також проведена судова експертиза писемного мовлення, які підтвердила позицію обвинувачення. 

Іншим висновком суду є те, що соцмережа належить до засобів масової інформації в розумінні ЗУ «Про телекомунікації» та ЗУ «Про інформацію».

Обвинувачений визнав себе винним, суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив покарання у вигляді штрафу – 8500 грн.  Цікавим є також конфіскація судом належного обвинуваченому  речового доказу – комп’ютерного системного блоку, який у справі є знаряддям злочину.      

Аналізуйте судовий акт:  Розміщення особою постів в соціальній мережі кваліфіковано судом як злочин проти основ національної безпеки України (Вирок - Зарічний районний суд м. Суми у справі 591/442/16-к від 2 лютого 2016р.)

10. Переквалификация убийства с ст. 115 КК на ст. 119 КК - профессиональная работа адвоката.  Военный обвинялся в умышленном убийстве по ч.1 ст.115 КК Украины. Проведя професиональную защиту на стадии досудебного следствия и следствия в суде адвокату удалось доказать, что в действия обвиняемого присутствуют признаки ст. 119 КК Украины (неосторожное убийство) и в итоге добиться перекваливикации в суде, в приговоре. Вынесенный приговор о лишинии свободы осуждённого сроком на 4 года за неосторожное убийство устоял в суде апелляционной инстанции несмотря на жалобы прокурора и потерпевшей. А могло быть от 7 до 15 лет по статье за умышленное убийство. Поэтому работу адвоката можна назвать блестящей.  

Аналізуйте судовий акт:  Приговор: Переквалификация ст. 115 КК - "умышленного убийство" на ст. 119 УК Украины - "неосторожное убийство" (Апелляционный суд Запорожской области от 12 августа 2016г.)

Насамкінець:   Вимагання хабаря ще ніхто не відміняв - тлучамення ВСУ. Верховный Суд Украины пришел к выводу, что если виновное лицо с целью получения взятки грозит совершению или не совершению действий, которые могут нанести вред правам или законным интересам того, кто дает взятку, или создает такие условия, при которых лицо не должно было, но вынуждено было дать взятку с целью предотвращения вредных последствий для своих прав и законных интересов, то действия получателя взятки следует рассматривать как соединенные с требованием последнего. В отличие от этого, вымогательство взятки исключается, если взяткодатель заинтересован в незаконном, неправомерном поведении должностного лица; стремится обойти закон, установленную процедуру решения того или иного вопроса, достичь удовлетворения своих незаконных интересов, получить незаконные льготы, преимущества и т.д. Об этом идет речь в Постановлении Судебной палаты в уголовных делах ВСУ от 21 января 2016 года №5-124 кс15.

Так, в соответствии с положениями п. 4 примечания к ст. 368 УК (в редакции от 7 апреля 2011 года) вымогательством взятки признается вымогательство должностным лицом взятки с угрозой совершения или не совершения с использованием власти или служебного положения действий, которые могут нанести вред правам или законным интересам того, кто дает взятку, или умышленного создания должностным лицом условий, при которых лицо вынуждено дать взятку с целью предотвращения вредных последствий в отношении своих прав и законных интересов.

Из законодательного определения и судебной практики следует, что такой признак, как вымогательство взятки, может быть поставлен ​​в вину при наличии трех основных факторов: 1) инициатором дачи (получение) взятки является должностное лицо — взяткополучатель; 2) предложение о даче (получение) взятки имеет характер требования (принуждения), что подкрепляется: а) открытой угрозой; б) созданием таких условий, которые убеждают взяткодателя в наличии реальной опасности (скрытая угроза) его правам и законным интересам, что заставляет его согласиться с требованием взяткополучателя; 3) действия, исполнением (неисполнением) которых угрожает вымогатель, обусловленные его служебным положением и, главное, имеют противоправный характер и направлены на причинение вреда правам и законным интересам взяткодателя.

Правильное определение границ вымогательства взятки пролегает через содержание прав и интересов лица (их законности или незаконности), возможность реализации (защиты) этих прав и интересов с помощью взятки, законность или незаконность действий должностного лица, которыми она угрожает, в случае отказа от дачи взятки, а также через направленность угроз должностного лица на причинение вреда правам и законным интересам взяткодателя.

Верховный Суд Украины считает, что законность прав и интересов, которые взяткодатель защищает путем дачи взятки, является одним из основных и обязательных признаков вымогательства.

Правовая позиция по этому вопросу ранее неоднократно высказывалась Верховным Судом Украины в постановлениях: №№5-14кс12, 5-13кс13, 5-14кс13, 5-28кс13, 5-14кс15, 5-47кс13, 5 43кс13.

Автор комментария до цього судового рішення: Виктория Никитина 

Аналізуйте судовий акт:  Існує ще така стаття як вимагання хабаря, треба розуміти її кваліфікацію (Постанова ВСУ у справі №5-124 кс15 від 21 від 21 січня 2016р.)

БОНУС (ПРОЦЕДУРА):

- Заборонено вилучати сервери, комп’ютери, термінали зв’язку при наданні судом дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні! Розповсюджена ситуація у кримінальному провадженні за ст. 212 КК України – ухилення від сплати податків. Слідчий отримує ухвалу в порядку, ст.  159 КПК  України, яка дозволяю йому тимчасовий доступ до речей і документів у сторони кримінального провадження – підозрюваного і вилучає все що тільки може,  насамперед документи, комп’ютери, прилади зв’язку.

В цьому кримінальному провадженні слідчим суддею була винесена ухвала, із грубим порушенням вимоги ч. 2 ст. 159 КПК України, якою прямо встановлено, що тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення.

Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу слідчого судді та ухвалив відмовити в задоволенні клопотанні слідчого про вилучення комп’ютерів та приладів зв’язку.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що відповідно до ч. 2 ст. 159 КПК України суд за клопотанням слідчого може дозволити лише копіювання інформації в електронному вигляді, без вилучення її носіїв у сторони кримінального провадження (підозрюваного).

Аналізуйте судовий акт: Заборонено вилучати сервери, комп’ютери, термінали зв’язку при наданні судом дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні (Апеляційний суд Донецької області від 27 липня 2016р. у справі 265/3196/16-к)

- Про угоду про примирення та роль прокурора в її укладанні. ВСУ розпочинає реально обмежувати панування прокурорів у кримінальному процесі і правильно застосувати не тільки норми інституту приватного обвинувачення, а і такі новели КПК як угода при примирення, так і угода про визнання обвинувачення. У центрі цієї постанови роз’яснення учасникам справи, яким чином правильно застосовувати принцип диспозитивності (самостійного розпорядження правами та засобами їх захисту) у кримінальному проваджені. Узагальнено ВСУ підтвердив право обвинуваченого та потерпілого домовитись між собою та укласти угоду про примирення без урахування думки прокурора і підкреслив відсутність у прокурора повноважень втрутитись у цей процес.  Тобто, при укладанні угоди про примирення немає імперативності та втручання держави в осоіб прокурора, а є тільки вільна домовленість сторін.   

На прикладі даного випадку ми можемо самостійно визначитись наскільки це корисно або не корисно для загального рівня законності та боротьби із злочинністю. Відбувся наїзд на пішохода, внаслідок чого йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Водію було пред’явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України – «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами». Потерпілий та обвинувачений уклали угоду про примирення, відповідно до умов якої обвинувачений повинен був сплатити 3400,00 грн. штрафу (min) без позбавлення прав керування.

Прокурор не погодився із самим фактом укладання угоди про примирення із оскаржував декілька разів такий вирок із підстав зазначених у пункті 19 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 “Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод”, в якому міститься вказівка на те, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об’єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об’єкт, укладення угоди про примирення не допускається.

Проте суди всіх інстанцій, зокрема ВСУ, були іншої думки і відмови у задоволенні скарг та заяви прокурора.

Отже, користуємось правом укладами угоду про примирення, це простий спосіб потерпілому відшкодувати збитки (навіть неофіційно і поза текстом такої угоди), а обвинуваченому поставити прокурора перед фактом і отримати мінімальне покарання.   

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

Читайте: Дайджест судових рішень "Протокол" за листопад 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

 Дайджест судових рішень "Протокол" за вересень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судових рішень "Протокол" за серпень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судовий рішень «Протокол» за липень 2016 року:

Дайджест судових рішень «Протокол» за червень 2016 року: «Цікаво, практично, дискусійно!»

 Судовий дайджест "Протокол" за травень 2016!

Судовий дайджест "Протокол" за березень - квітень: 8 найцікавіших рішень!

Джерело: Інформаційно-правовий інтернет-ресурс "Протокол"

13
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення