ВС КЦС висловився стосовно підстав звільнення працівника за ч.3 ст.40 КЗПП - у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, якщо раніше застосовувались дисциплінарні заходи (ВС КЦС справа № 761/45743/19 від 15.09.2021 р.)

Фабула судового акту: Процедура звільнення за ініціативою роботодавця - складний та кропітливий процес повний нюансів, які необхідно враховувати. Помилки у процедурі, зазвичай, коштують значних витрат - зокрема, при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при поновлені, тощо. У цьому рішенні ВС КЦС розглянув нюанси звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України- КЗПП).

Працівник звернувся з позовом до суду де просив визнати два накази в. о. генерального директора роботодавця про оголошення догани та наказ про звільнення незаконними і скасувати, просив поновити його на посаді та стягнути з роботодавця моральну шкоду у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі 10 000 грн..

Так, до цього, працівника вже було один раз звільнено з посади начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень згідно пункту 2 статті 41 КЗПП Україниу зв`язку з втратою довір`я. Проте, тоді суд скасував наказ про звільнення, поновив його на роботі, стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Після поновлення, через деякий час, працівнику оголосили догану за порушення трудової дисципліни та за неналежне виконання завдань та своїх обов'язків відповідно до посадової інструкції. Згодом - другу догану - за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків в частині призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у роботодавця. Насамкінець працівника було застосовано вид дисциплінарного стягнення передбаченого статті 147 КЗПП України- звільнення.

Підставою винесення наказу стала службова записка начальника сектору документообігу, відповідно до якої підконтрольним позивачу Управлінням не виконано 12 доручень, при цьому, неодноразово письмово і усно виконавцям повідомлялось про наближення термінів виконання та про їх порушення.

Позивач вважав що догани, як і звільнення безпідставні (в наказі про звільнення чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов`язків та/або рішень власника позивачем допущено, накази про догану винесено без відібрання у нього додаткових пояснень, без встановлення наявності вини, шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв`язку, а щодо догани за пожежну безпеку, то після пожежі він подав доповідну записку та не порушував обов`язків працівника, які визначено у статтею 139 КЗПП України).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів, вказав що в зазначених наказах не вказано за які порушення було накладено дисциплінарне стягнення, а вбачається лише загальні формулювання, такі як «за порушення трудової дисципліни», за «неналежне виконання завдань» тощо, а докази, які підтверджують вказані порушення, не є переконливими. Тому - накази про оголошення догани є необґрунтованими, а отже вони не можуть бути підставою для винесення зазначеного наказу про звільнення. Суд поновив працівника на посаді. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Роботодавець подав касаційну скаргу де доводив, що порушуючи посадову інструкцію, позивач не забезпечив та не здійснив належний контроль за роботою підлеглих працівників, що свідчить про неналежне виконання посадових обов'язків та порушення трудової дисципліни.

ВС КЦС не підтримав доводи касаційної скарги роботодавця та рішення попередніх судів залишив без змін. Суд вказав наступні нюанси звільнення за цією підставою (ч.3 ст.40 КЗПП):

Статтею 147 КЗПП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Статтею 149 КЗПП Українипередбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Формулювання пункту 3 частини першої статті 40 КЗПП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п.22-23), за такими підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково(стаття 151 КЗПП України). Судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за іншими пунктами, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗПП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Отже у цій справі, викладено наступні висновки:

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним;

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У таких справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, тому всі видані накази (в тому числі, на реалізацію дисциплінарного стягнення) мають бути обгрунтовані та в обов’язковому порядку доведені до відома працівника.

Аналізуйте судовий акт: Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати працівника про таке майбутнє звільнення (ВС КЦС справа № 607/3393/18 від 25.10.2021 р.);

Розмір оплати праці працівників різних кваліфікацій не може бути одинаковим - при встановленні розміру оплати бухгалтера та маляра необхідно дотримуватись міжкваліфікаційних співвідношень. (ВС КАС справа № 816/1889/16 від 04.06.2021 р.);

Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, посади яких не внесено до відповідного переліку, є недійсним (ВС/КЦС у справі № 686/12599/17 від 29.06.2021);

Процедура звільнення з підстав передбачених трудовим контрактом (п.8 ч.1 ст.36 КЗПП) не підпадає під вимоги встановлені для порядку звільнення працівника з ініціативи роботодавця (ВС КЦС справа №552/2581/20 від 21.07.2021 р.)

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 761/45743/19

провадження № 61-4327св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційної суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (далі - КО «Київзеленбуд») про визнання наказів в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» від 21 жовтня 2019 року № 972-п «Про оголошення догани» та від 31 жовтня 2019 року № 1001-п «Про оголошення догани» незаконним та їх скасування; визнання наказів в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» від 01 листопада 2019 року № 1008-п «Про звільнення ОСОБА_1 » незаконним, його скасування та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд» з 01 листопада 2019 року; стягнення з КО «Київзеленбуд» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі 10 000 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом КО «Київзеленбуд» № 201 від 16 жовтня 2012 року його було прийнято до Міської станції захисту зелених насаджень на посаду директора.

Згідно наказу КО «Київзеленбуд» № 59-П від 30 березня 2017 року позивача було прийнято на посаду начальника Управління міської станції захисту зелених насаджень в порядку переведення з Міської станції захисту зелених насаджень.

Наказом КО «Київзеленбуд» № 746-п від 13 липня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління міської станції захисту зелених насаджень з 16 липня 2018 року згідно пункту 2 статті 41 КЗпП Україниу зв`язку з втратою довір`я.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року (справа № 761/29933/18) за позовом ОСОБА_1 до КО «Київзеленбуд» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди позовні вимоги були задоволені частково, а саме визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто з КО «Київзеленбуд» середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 265 253 грн 04 коп.

Наказом в. о. генерального директора Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» № 972-п від 21 жовтня 2019 року «Про оголошення догани» ОСОБА_1 оголосили догану за порушення трудової дисципліни та за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків відповідно до посадової інструкції.

Наказом в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» № 1001-п від 31 жовтня 2019 року позивачу оголосили догану за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків в частині виконання наказу від 23 жовтня 2019 року № 266 «Про призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у структурних підрозділах КО «Київзеленбуд»

Наказом в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» № 1008-п від 01 листопада 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » до позивача застосовано вид дисциплінарного стягнення передбаченого статті 147 КЗпП України- звільнення.

На думку ОСОБА_1 , оскаржувані накази: 972-п, 1001-п, 1008-п мають бути скасовані як незаконні, безпідставні та такі, що винесені з порушенням норм трудового законодавства, оскільки позивач вважає, що не вчинив жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни, належним чином і в повному обсязі виконував свої посадові обов`язки, визначені Посадовою інструкцією та трудовим договором виходячи з наступного.

Після поновлення ОСОБА_1 на зазначеній посаді, в КО «Київзеленбуд» змінилося керівництво.

Новопризначений керівник попросив ОСОБА_1 про реструктуризацію виплат (265 253 грн 04 коп. відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва), посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

На запропоновані умови ОСОБА_1 не погодився, але було досягнуто згоди про невелике відтермінування виплат.

03 вересня 2019 року позивачу була сплачена зазначена сума. Після чого на переконання ОСОБА_1 ставлення до нього з боку керівництва кардинально змінилося, що проявилося в упередженому ставленні, надуманими та безпідставними звинуваченнями.

Так, наказом № 972-п ОСОБА_1 було оголошено догану.

В документі, зокрема, зазначається, що догана оголошена за порушення трудової дисципліни та за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків відповідно до Посадової інструкції.

Підставою винесення наказу стала службова записка начальника сектору документообігу О. Левченко від 15 жовтня 2019 року вн-10 відповідно до якої Управлінням міської станції захисту зелених насаджень (начальником якої є ОСОБА_1 ) не виконано 12 доручень, при цьому зазначалось, що з метою своєчасного виконання вказаних доручень, сектором з документообігу здійснювались випереджувальний моніторинг, тобто неодноразово письмово і усно виконавцям повідомлялось про наближення термінів виконання та про їх порушення.

ОСОБА_1 не погоджується із зазначеним наказом, передусім через те, що в документі чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов`язків та/або рішень власника позивачем допущено.

Крім того ОСОБА_1 зазначав, що наказ 972-п було винесено без відібрання у нього додаткових пояснень, без встановлення наявності вини, шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв`язку.

Наказом № 1001-п від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 оголосили догану за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків в частині виконання наказу від 23 жовтня 2019 року № 266 «Про призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у структурних підрозділах КО «Київзеленбуд».

Підставою внесення оскаржуваного наказу стали акт про пожежу від 25 жовтня 2019 року, письмові пояснення ОСОБА_1 викладені у формі доповідної записки від 28 жовтня 2019 року та наказ від 23 жовтня 2019 року № 266.

Відповідно до акту про пожежу від 25 жовтня 2019 року невідомою особою було виявлено та повідомлено про пожежу - горіння сміття на відкритій території. В акті зазначається, що пожежею знищено тільки сміття.

Після з`ясування обставин ОСОБА_1 подав доповідну записку від 28 жовтня 2019 року в якій повідомив керівництво про обставини, які мали місце у день пожежі - 25 жовтня 2019 року та надав пропозиції щодо притягнення винних, на думку позивача, осіб до відповідальності.

Позивач не погоджується із зазначеним наказом, оскільки вважає, що ним не було порушено обов`язків працівника, які визначено у статтею 139 КЗпП України. Тож наказ винесено з порушенням трудового законодавства, а саме: не відібрано письмових пояснень, не доведено вину, не встановлено наявність шкідливих наслідків та причинно-наслідкового зв`язку між порушенням та шкідливими наслідками.

Наказом № 1008-п від 01 листопада 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » до позивача застосовано вид дисциплінарного стягнення передбаченого статті 147 КЗпП України- звільнення. Підставою винесення наказу стала службова записка О. Левченко від 31 жовтня 2019 року вн -17, пояснювальна записка позивача від 31 жовтня 2019 року і оскаржувані накази 972-п та 1001-п.

При винесенні Наказу 1008-п відповідач знехтував положеннями частини третьої статті 149 КЗпП України, якою визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. В оскаржуваному наказі не обумовлено чітко і конкретно за який саме проступок до Позивача застосовано такий вид стягнення як звільнення.

Також позивач вказував на те, що йому не зрозуміло, яким чином його можна було звільнити на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України, враховуючи що відповідно до норм цієї ж статті не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то їх позивач мотивував тим, що у зв`язку порушенням відповідачем права позивача на працю, що виявилось у незаконному звільненні, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. На думку позивача, порушення права на працю тягне за собою порушення принципів соціальної і правової держави, що тягне необхідність поновлення цих принципів шляхом стягнення завданої моральної шкоди з роботодавця винного у вчиненні незаконного звільнення працівника.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» від 21 жовтня 2019 року № 972-п «Про оголошення догани»; визнано незаконним та скасовано наказ в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» від 31 жовтня 2019 року № 1001-п «Про оголошення догани»; визнано незаконним та скасовано наказ в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» від 01 листопада 2019 року № 1008-п «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 з 01 листопада 2019 року на посаді начальника управління міської станції захисту зелених насаджень КО «Київзеленбуд».

Стягнено з КО «Київзеленбуд» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 305 грн 20 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів № 972-п від 21 жовтня 2019 року та № 1001-п від 31 жовтня 2019 року суд першої інстанції виходив з того, що в зазначених наказах не вказано за які порушення було накладено дисциплінарне стягнення, а вбачається лише загальні формулювання, такі як «за порушення трудової дисципліни», за «неналежне виконання завдань» тощо, а докази, які підтверджують вказані порушення, не є переконливими.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу № 1008-п від 01 листопада 2019 року суд першої інстанції виходив з того, що накази № 972-п та № 1001-п про оголошення догани є необґрунтованими, а отже вони не можуть бути підставою для винесення зазначеного наказу про звільнення.

Крім того, позивач не був належним чином ознайомлений з наказом про звільнення, а обставини викладені у наказі не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не мають доказів на підтвердження систематичності скарг працівників на дії позивача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді суд першої інстанції виходив з приписів статті 235 КЗпП України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 29 грудня 2020 року КО «Київзеленбуд» направило апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; судові витрати покласти на позивача.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року КО «Київзеленбуд» засобами поштового зв`язку надіслало на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційної суду від 11 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову в задоволенні позову повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі тавитребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду м. Києва.

10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі КО «Київзеленбуд» вказувало, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, в яких викладені висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, постанова Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 463/102/17, постанова Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 807/755/17, постанова Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 266/98/17, постанова Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 501/629/17.

Відповідач вказував, що аналіз підстав винесення наказу від 21 жовтня 2019 року № 972-п та зміст посадової інструкції позивача доводить те, що позивач не забезпечив та не здійснив належний контроль за роботою підлеглих працівників, що свідчить про неналежне виконання посадових обов`язків та порушення трудової дисципліни.

Щодо не зазначення у наказі конкретного проступку відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 359/2091/17, постанову Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 346/5496/17-ц), що саме по собі не є підставою для висновку про невчинення особою дисциплінарного проступку відповідач зазначав, що матеріалами справи доводиться, що позивач повинен був знати та виконувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 25 вересня 2018 року № 1747 «Про затвердження інструкції з діловодства у виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних адміністраціях, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», за змістом пункту 78 якої, а також підпунктів 2.1.,2.2.,2.11. посадової інструкції саме він, як керівник структурного підрозділу, здійснює контроль за належною, якісною та ефективною роботою підпорядкованого управління МСЗЗН, за виконавчою дисципліною в підпорядкованому управлінні МСЗЗН та несе відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання покладених на МСЗЗН завдань.

Більш того, позивач ознайомлений та усвідомлював обсяг своїх посадових обов`язків і факт порушення виконавчої дисципліни, однак не вжив заходів по їх усуненню.

Незважаючи на неодноразові повідомлення та нагадування, позивач не виконав належним чином свої завдання та обов`язки.

Позивач не звертався до керівництва з проханням надати додаткові строки длявиконання описаних вище доручень, не запитував необхідну інформацію чи документи, не вносив на розгляд керівництва обґрунтованих пропозицій щодопритягнення до відповідальності підлеглих працівників і взагалі не повідомляв керівництво про порушення виконавчої дисципліни в управлінні МСЗЗН танаявності будь-яких складнощів чи труднощів у виконанні поставлених завдань.

Отже, склад дисциплінарного проступку наявний в діях позивача. При цьому,порушення кожного з описаних у службових записках доручень містить самостійні ознаки складу проступку, тобто, вони різночасні, як за юридичними властивостями, так і за юридичною оцінкою.

Суди не надали жодної оцінки доводам відповідача та факту підтвердженняпорушення позивачем трудової дисципліни представленими суду доказами.

З огляду на наведені вище обставини та доводи, враховуючи факт доведеностіпорушення, наявність вини, причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача тавчиненим порушенням, наказ від 21 жовтня 2019 року № 972-п є законним.

Щодо невиконання обов`язків, покладених наказом стосовно організації роботи та контролю за пожежною безпекою відповідач зазначав, що позивач, як керівник, не лише не здійснив контроль за належною, якісною та ефективною роботою управління МСЗЗН, зокрема, не проконтролював належним чином стан пожежної безпеки на території управління МСЗЗН, а взагалі не володів ситуацією, що склалася, довів до відома керівництва невірну інформацію та повідомив суду недостовірні відомості щодо дійсних обставин справ, що доводиться, зокрема, його відповідною запискою, актом про пожежу, показаннями свідка ОСОБА_3 .

Щодо наявності/відсутності пояснень особи, як підстави для скасування дисциплінарного стягнення відповідач зазначав, що надаючи оцінку першому наказу, суди дійшли висновку, що роботодавець відбирав пояснення, а щодо другого наказу навпаки.

Разом з цим в судовому засіданні 12 листопада 2020 року позивач повідомив суду про те, що керівник сказав йому написати свої пояснення стосовно пожежі у письмовому вигляді, тобто визнав факт відібрання в нього пояснень, що доводиться технічним записом судового засідання, наказом та матеріалами справи.

Враховуючи факт відібрання роботодавцем пояснень у позивача, підтвердження дисциплінарних проступків з боку позивача, а також правові позиції Верховного Суду стосовно того, що навіть невиконання обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, оскаржувані накази є законними.

Суди вийшовши за межі позовних вимог, висловили безґрунтовний висновок про не ознайомлення позивача з наказом про звільнення та не надали жодної оцінки суті дисциплінарного правопорушення. З наказами про оголошення доган від 21 жовтня 2019 року та 31 жовтня 2019 року позивач ознайомлений у той самий спосіб, що і з наказом про звільнення. При цьому, він не заперечував факту ознайомлення з наказами.

Викладені обставини в сукупності доводять законність та обґрунтованість наказів відповідача, в тому числі наказу про звільнення від 01 листопада 2019 року.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Зазначав, що твердження відповідача про те, що 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 у своїй доповідній записці не заперечував факт невиконання доручень, виконання з порушенням терміну,є нічим іншим як відвертим маніпулюванням, оскільки службова записка від 21 жовтня 2019 року вн-10 та службова записка від 21 жовтня 2019 року вн-12 начальника сектору з документообігу Левченко О. М. містить перелік доручень відповідальним за виконання яких згідно нагадування відповідальному за виконання доручень в період 01 січня 2019 року до 21 жовтня 2019 року та нагадування відповідальному за виконання доручень в період 01 січня 2019 року до 15 жовтня 2019 року є інший працівник, а саме заступник начальника управління МСЗЗН Нестеренко В. І.

Тобто, керівництво оминаючи начальника управління МСЗЗН (позивача) дало прямі доручення заступнику начальника управління МСЗЗН (підлеглому позивача), а за невиконання цих доручень (виконання з порушенням термінів) накладає дисциплінарне стягнення у вигляді догани на начальника управління МСЗЗН з формулюванням у наказі: за порушення трудової дисципліни та за неналежне виконання завдань та своїх обов`язків відповідно до посадової інструкції.

Такі дії відповідача суперечать статтям 30, 31 КЗпП України.

Скаржник зазначав, що з посадовою інструкцією начальника управління МСЗЗН, затвердженої 13 червня 2019 року позивач ознайомився 25 червня 2019 року, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки посадовою інструкцією начальника управління МСЗЗН, затвердженою 13 червня 2019 року, позивач не міг керуватись з огляду на те, що 01 жовтня 2019 року в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» було затверджено нову посадову інструкцію начальника управління МСЗЗН проект якої 30 вересня 2019 року було підписано (погоджено) профільним заступником генерального директора Млинаричем О. Б .

В касаційній скарзі відповідач вказував, що позивач, як керівник, не лише не здійснив контроль за належною, якісною та ефективною роботу управління МСЗЗН, зокрема, не проконтролював належним чином за станом пожежної безпеки на території управління МСЗЗН, а взагалі не володіє ситуацією, що склалася, довів до відома керівництва невірну інформацію та повідомив суду недостовірні відомості щодо дійсних обставин справи, що доводиться, зокрема, його доповідною запискою, актом про пожежу, показаннями свідка ОСОБА_3 . Проте, зазначене не узгоджується зі зворотною послідовністю дій відповідача та суперечить не тільки нормам статті 149 КЗпП України, а і трудовому законодавству в цілому. Відповідач 31 жовтня 2019 року виніс наказ № 1001-п «Про оголошення догани», а 01 листопада 2019 року комісією було складено відповідний акт про пожежу, яким встановлювалось причини та умови настання пожежі та наявність певних наслідків. Тобто, спочатку відповідач застосував до позивача захід дисциплінарного стягнення, а потім почав встановлювати, ступінь тяжкості скоєного проступку, заподіяну порушенням шкоду та обставини, за яких вчинено проступок. Враховуючи порушення відповідачем основних принципів дисциплінарної відповідальності та недоведеність вини позивача наказ від 31 жовтня 2019 року № 1001-п «Про оголошення догани» підлягав скасуванню як незаконний.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що наказом № 972-п від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1 а. с. 29), підстава: службова записка начальника сектору з документообігу О. Левченко вн-10 від 15 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 30); письмові пояснення начальника управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_1 викладені у формі доповідної від 16 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 31); копія посадової інструкції начальника управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 33-36); службова записка начальника сектору з документообігу О. Левченко вн-12 від 21 жовтня 2019 року.

Наказом від 23 жовтня 2019 року № 266 призначено відповідальним за стан охорони праці і пожежної безпеки в Управлінні міської станції захисту зелених насаджень призначено ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 93-96).

Разом з тим, як стверджує позивач, на виконання зазначеного наказу, ним було розроблено доручення від 24 жовтня 2019 року, щодо призначення відповідальних осіб за стан охорони праці і пожежної безпеки по структурних підрозділах управління (т. 1 а. с. 174-178). Але враховуючи незначний проміжок часу між ознайомленням позивача з наказом № 266 від 23 жовтня 2019 року та пожежею, яка трапилась 25 жовтня 2019 року, зазначене доручення підписане відповідальними особами, не встигли затвердити.

Наказом № 1001-п від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1 а. с. 41), підстава: акт про пожежу від 25 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 42-43); письмові пояснення начальника управління міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_1, викладені у формі доповідної від 28 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 44); копія наказу від 23 жовтня 2019 року № 266 «Про призначення відповідальних осіб за стан охорони праці та пожежної безпеки у структурних підрозділах КО «Київзеленбуд» (т. 1 а. с. 45-48).

Наказом № 1008-п від 01 листопада 2019 року застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення передбачене статтею 147 КЗпП України, звільнення (т. 1 а. с. 49-50), підстава: службова записка начальника сектору з документообігу О. Левченко вн-17 від 31 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 111); пояснювальна записка начальника управління Міської станції захисту зелених насаджень ОСОБА_1 від 31 жовтня 2019 року (т. 1 а. с. 116); наказ про оголошення догани від 21 жовтня 2019 року № 972-п (т. 1 а. с. 79-80); наказ про оголошення догани від 31 жовтня 2019 року № 1001-п (т. 1 а. с. 92).

В матеріалах справи наявна Посадова інструкція начальника управління міської станції захисту зелених насаджень, затверджена в. о. генерального директора КО «Київзеленбуд» 13 червня 2019 року, з якою позивача було ознайомлено 25 червня 2019 року (т. 1 а. с. 87-90).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадженняу цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положеньстатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.

Статтею 149 КЗПП Українипередбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, натомість судами встановлено, що останній не надав доказів на підтвердження вказаного, зокрема доказів систематичності невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Так, підставою для прийняття наказу № 1008-п про звільнення ОСОБА_1 стали накази № 972-п від 21 жовтня 2019 року та 1001-п від 31 жовтня 2019 року. Разом з тим, вказані накази оскаржуваним рішенням були визнані незаконними, а відтак вони не можуть бути підставою для прийняття наказу про звільнення.

Крім того, позивач не був ознайомлений з наказом про звільнення у відповідності до приписів статті 149 КЗпП України, тому враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання наказу № 972-п від 21 жовтня 2019 року незаконним та його скасування.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника УМСЗЗН КО «Київзеленбуд», а наказом № 1008-п від 01 листопада 2019 року, прийнятого на підставі наказів № 972-п від 21 жовтня 2019 року та 1001-п від 31 жовтня 2019 року про оголошення позивачу догани, його було звільнено із займаної посади, тобто протягом місяця до нього були застосовані дисциплінарні стягнення, що свідчить про упереджене ставлення відповідача до ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК Україниу попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційної суду від 11 лютого 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук