Визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення (ВС/КГС у справі № 904/5212/17 від 04 квітня 2018 р.)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Постановою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року по справі № 904/5212/17 позивачу відмовлено у задоволенні касаційної скарги .

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як встановлено господарськими судами, у договорі сторони підтвердили, що ними узгоджені всі істотні умови договору, договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань. Крім того, в кредитному договорі визначені права і обов’язки сторін і в тому числі відповідальність сторін, як позичальника так і банку (п. 4.3 кредитного договору – відшкодування збитків).

. Крім того, позивач просить визнати недійсним договір з 25.06.2014, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

У ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначенні підстави недійсності правочину.

Отже, законодавець визначає, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Автор коментаря:Ассіде Дарін

Аналізуйте судовий акт: ЩОДО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ УКЛАДЕНИМ (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17)

Підписання господарського договору особою, яка не мала на те повноважень тягне за собою визнання його недійсним (№ 3-666гс17 від 13.09.2017)

Недобросовісність та нерозумність контрагента є обов’язковими підставами для визнання договору недійсним при відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності юр. особи (ВСУ у справі № 3-537гс17 від 12 липня 2017р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5212/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шацілло Світлани Ігорівни

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017

(головуючий суддя - Березкіна О.В., судді Іванов О.Г., Чимбар Л.О.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017

(суддя Рудовська І.А.)

у справі № 904/5212/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Шацілло Світлани Ігорівни

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2017 року Фізична особа-підприємець Шацілло Світлана Ігорівна (далі - ФОП Шацілло С.І.) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про визнання кредитного договору №3-0004/11/14-КС від 24.10.2011 недійсним з 25.06.2014.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно не прийняв дострокове повернення кредиту, а також неправомірно змінив розрахунковий рахунок у односторонньому порядку та не здійснив списання суми 2 999,85 грн, що залишилась на рахунку ФОП Шацілло С.І. у рахунок погашення кредитної заборгованості, що є істотним порушенням з боку відповідача і відповідно до п. 3 ст. 207 ЦК України є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 24.10.2011 ФОП Шацілло Світланою Ігорівною (позичальник) та ПАТ "Банк Форум" (банк) укладений кредитний договір № 3-0004/11/14-КС (далі - кредитний договір).

2.2. Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит на рефінансування залишку заборгованості по кредитному договору № SME_WC/03090 від 28.12.2010 в ПАТ "Піреус Банк МКБ" в сумі 300 000,00 грн.

2.3. Для видачі кредитних коштів банк відриває позичальнику рахунок НОМЕР_1.

2.4. Пунктами 1.2, 1.3 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються строком до 23 жовтня 2014 року. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних.

2.5. 14.03.2014 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 у ПАТ "Банк Форум" було запроваджено тимчасову адміністрацію, а 16 червня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 №355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум", прийнято рішення №49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 29 серпня 2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 12 жовтня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що обставини, на які посилається позивачка, вже були розглянуті і встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6418/16 за позовом ПАТ "Банк Форум" до ФОП Шацілло С.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної чинності.

3.4. Крім того, господарські суди зазначили про те, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань наявності підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а також не доведено належними доказами порушення прав та інтересів позивача укладанням спірного договору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 30 жовтня 2017 року Фізична особа-підприємець Шацілло Світлана Ігорівна подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 та "визнати кредитний договір недійсним з моменту, який став істотним в порушенні відповідачем кредитного договору. Датою недійсності вважати 25.06.2014".

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. 25.07.2014 відповідачем не виконано п. 3.4.1 кредитного договору та не прийнято залишок кредитної заборгованості за вересень-жовтень 2014 року, чим позбавлено позивача виконати свої зобов'язання достроково. Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Про недійсність свідчить також ч. 2 ст. 207 ГК України.

4.2.2. 25.07.2014 позивачем проведено погашення кредитної заборгованості за червень-липень 2014 року готівкою через касу банка. На той час банківська установа була позбавлена ліцензії НБУ, але проводила готівкові банківські операції. Згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК України такі дії носять противоправний характер та як правовим наслідком правочин слід вважати недійсним.

4.2.3. 20.07.2015 банком здійснено самостійне списання на свою користь 2999,85 грн, що є оманою та порушення охоронювального інтересу згідно з ст. 41 Конституції України та ч. 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України правочин слід вважати недійсним. Ст. 228 ЦК України наголошує, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, що викладені в ст.ст. 21-68 Конституції України. Правочин, що порушує публічний порядок є нікчемним.

4.2.4. Згідно з п. 2.3 кредитного договору повернення кредиту відбувається згідно з формулою ануїтету, яка в договорі відповідачем не наведена, а в додатку до договору наведено лише графік погашення заборгованості з рівними щомісячними сумами. Цей факт набуває важливості при застосуванні банком штрафних санкцій згідно з п. 4.1, п. 4.2 кредитного договору від відповідної заборгованості, що залежить від ануїтетної формули, перевірити яку позивач не має можливості.

4.3. 06 березня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, однак, враховуючи, що такий відзив поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 15.02.2018, цей відзив не береться Верховним Судом до уваги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним кредитного договору №3-0004/11/14-КС від 24.10.2011, укладеного позивачем та відповідачем.

5.2.2. Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

5.2.3. Як встановлено господарськими судами, 14.03.2014 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 у ПАТ "Банк Форум" було запроваджено тимчасову адміністрацію, а 16.06.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 №355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" прийнято рішення №49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Діяльність банку під час здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом та який має пріоритет перед іншими нормами законодавства України під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановлених Законом.

З урахуванням наведених обмежень здійснення діяльності банку під час запровадження в ньому тимчасової адміністрації, відповідачу було заборонено виконувати доручення клієнтів, в тому числі в частині щодо списання грошових коштів з їх рахунків. Отже, відповідач, як банківська установа, був обмежений у виконанні будь-яких доручень позивача щодо перерахування коштів з його рахунку, в тому числі здійсненні договірного списання коштів, а також виконанні будь-яких платіжних доручень, в тому числі і стосовно списання суми 2 999,85 грн, що залишилась на рахунку ФОП Шацілло С.І.

Водночас введення тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Форум" не впливає на зобов'язання позичальника повернути кредитні кошти за укладеним кредитним договором. При цьому, відповідачем було роз'яснено, що погашення заборгованості за кредитним договорами позичальники та/або поручителі можуть здійснювати виключно шляхом внесення коштів через касу банку або направлення коштів на погашення з рахунків, відкритих в інших банках.

Крім того, як встановлено господарськими судами, позивач і не заперечує, що йому було відомо про введення тимчасової адміністрації і початок ліквідаційної процедури, оскільки позивач здійснював погашення заборгованості в квітні, травні, липні та серпні 2014 року (саме вже під час дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку).

5.2.4. Також, як встановлено господарськими судами, обставини, на які посилається позивач, були предметом дослідження під час розгляду справи №904/6418/16 за позовом ПАТ "Банк Форум" до ФОП Шацілло С.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6418/16, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017, було встановлено, що станом на 14.03.2014 у ПАТ "Банк Форум" не було підстав застосовувати положення п. 3.2.4 кредитного договору та здійснювати договірне списання заборгованості з рахунку відповідача та станом на 26.07.2014, коли відповідач звернувся з відповідною заявою про перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 на погашення заборгованості за кредитним договором, ПАТ "Банк Форум" не вправі був вчиняти дії щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема вчиняти дії по зарахуванню суми 2 999,85 грн з рахунку НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 35 ГПК України наведені обставини мають преюдиціальне значення для цієї справи.

5.2.5. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що доводи скаржника щодо недійсності кредитного договору по суті зводяться до неналежного виконання цього договору банком, а також на тому, що кредитний договір не передбачає відповідальності банку, які не можуть бути підставами для визнання оспорюваного договору недійсним.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як встановлено господарськими судами, у пункті 7.2 кредитного договору сторони підтвердили, що ними узгоджені всі істотні умови кредитного договору, договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань. Крім того, в кредитному договорі визначені права і обов'язки сторін і в тому числі відповідальність сторін, як позичальника так і банку (п. 4.3 кредитного договору - відшкодування збитків).

5.2.6. Крім того, позивач просить визнати недійсним кредитний договір з 25.06.2014, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на таке.

У ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначенні підстави недійсності правочину.

Отже, законодавець визначає, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, якщо предметом спору у справі є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом, то такий договір визнається недійсним з моменту його вчинення, а не з дати порушення будь-якою з сторін умов такого договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про "визнання кредитного договору недійсним з моменту, який став істотним в порушенні відповідачем кредитного договору. Датою недійсності вважати 25.06.2014" не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не узгоджується з нормами чинного законодавства, оскільки за наявності підстав договір визнається недійсним з моменту його укладення.

Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено наявність підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а також не доведено належними доказами порушення прав та інтересів позивача укладанням спірного договору, у зв'язку з чим господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Шацілло Світлани Ігорівни без задоволення, а судових рішень, що оскаржується, - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шацілло Світлани Ігорівни залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі №904/5212/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко

8305
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
1