Виконавець може на свій розсуд визначати час та місце побачення з дитиною яка виїхала за кордон лише, якщо їх не визначив у рішенні суд (ВС КЦС, справа № 210/529/19 від 05.04.2023 р.)

Фабула судового акту: На підставі рішення про визначення способу участі батька вихованні доньки, суд встановив періодичність та тривалість зустрічей: “щосуботи або щонеділі з 12.00 год. до 17.00; місце зустрічей: на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу, в присутності матері дитини, в подальшому за домовленістю між батьками; у день народження дитини, дні державних свят України спілкуватись з дочкою протягом години; оздоровлення та відпочинок за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.”

Проте у зв’язку з війною, мати із дитиною виїхали за кордон, в Німеччину. Після заяви батька, про те що рішення не виконується, виконавець виніс постанову про встановлення часу і місця побачень з дитиною, яку мотивував наступним чином: «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України боржник для забезпечення безпеки та здоров`я дитини виїхала з дитиною за кордон. Станом на 03 червня 2022 року вони перебувають в Німеччині. У зв`язку з чим живе спілкування батька з дитиною стало неможливим…забезпечити боржнику на час перебування її з дитиною за кордоном, спілкування дочки та батька щонеділі за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв'язку». Батько дитини звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

І хоча суди першої та апеляційної інстанції не задовольнили його вимоги, ВС КЦС побачив у діях виконавця порушення. ВС мотивував наступним:

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду. Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21 (провадження № 61-2624св22).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Разом з тим, у п. 1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог ч.1,2 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.

Виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Колегія суддів нагадала, що відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч.3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже у цій справі: Таких дій державним виконавцем вчинено не було. На думку ВС виконавець не мав права змінювати час і місце виконання рішення суду про зустрічі батька і дитини, навіть за обставин, що дитина поїхала з мамою в іншу країну, у зв’язку із війною.

Аналізуйте судовий акт: Дід має право на особисте спілкування з дитиною та брати участь у її вихованні, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має перешкоджати йому (ОП КЦС/ВС у справі № 638/12278/15-ц від 12.04.2021);

У справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні - належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування (ВС КЦС справа №757/39693/20-ц від 15.09.2021 р.);

Небажання дитини спілкуватися з батьком, може бути поважною причиною невиконання матір’ю рішення суду про усунення перешкод в участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною (ВС КАС справа № 640/11833/19 від 08.07.2021 р.);

Суд врахував бажання батька спілкуватись із дитиною, конфлікт із матір’ю і - для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема права на спілкування з обома батьками - відмовив у позбавленні батька батьківських прав. (ВС КЦС, справа №215/3495/21 від 13.03.2023 р.).

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 210/529/19

провадження № 61-10424св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан Катерина Миколаївна;

боржник - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року у складі судді Чайкіної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан К. М.

Скарга мотивована тим, що 12 жовтня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 210/529/19 2/210/65/21, виданого 17 травня 2021 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі рішення про усунення йому перешкод з боку ОСОБА_2 в спілкуванні з дочкою - ОСОБА_4 , визначення способу його участі у вихованні дочки - ОСОБА_4 до її повноліття, встановивши періодичність та тривалість зустрічей: щосуботи або щонеділі з 12.00 год. до 17.00; місце зустрічей: на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу, в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в подальшому за домовленістю між батьками; у день народження дитини ОСОБА_4 , дні державних свят України спілкуватись з дочкою протягом години; оздоровлення та відпочинок ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - ОСОБА_2 .

В ході виконавчого провадження за домовленістю його сторін державним виконавцем було визначено час та місце побачень батька з дитиною в присутності матері дитини щонеділі з 12-00 год., але не більше ніж 17-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , парк ОСОБА_5 , з можливістю відвідування кінотеатру Олімп або інших закладів за домовленістю сторін виконавчого провадження. Боржника зобов`язано забезпечити побачення стягувача з дитиною у визначені дні, час та місце. Про визначення часу та місця побачень з дитиною державним виконавцем 15 жовтня 2021 року було винесено постанову.

27 січня 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з подальшим невиконанням боржником вищевказаного судового рішення, стягувач ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою про відновлення виконавчого провадження на підставі частини шостої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця від 02 червня 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було відновлено на підставі заяви стягувача.

За результатами перевірки державний виконавець 03 червня 2022 року виніс постанову про встановлення часу і місця побачень з дитиною, яку мотивував наступним чином: «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України боржник для забезпечення безпеки та здоров`я дитини виїхала з дитиною за кордон. Станом на 03 червня 2022 року вони перебувають в Німеччині. У зв`язку з чим живе спілкування батька з дитиною стало неможливим».

Державний виконавець постановив: «забезпечити боржнику на час перебування її з дитиною за кордоном, спілкування дочки ОСОБА_6 та батька ОСОБА_1 щонеділі за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв`язку. Час відеоспілкування батька з дочкою сторони визначають за домовленістю між ними. Боржнику необхідно звітувати та надсилати державному виконавцю докази спілкування стягувача з дитиною у будь-який зручний спосіб. В разі зміни перебування боржника з дитиною або повернення їх на територію України, невідкладно повідомити державного виконавця».

Вказував, що державний виконавець не має права змінювати встановлений у судовому рішенні спосіб участі батька у вихованні дитини.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд зобов`язати державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан К. М. здійснити у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 перевірку виконання боржником судового рішення у час та місці побачення, визначених державним виконавцем у постанові від 15 жовтня 2021 року; визнати неправомірною постанову державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан К. М. у виконавчому провадженні від 03 червня 2022 року № НОМЕР_1 про встановлення часу і місця побачень з дитиною.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що фактично рішення суду не визначало місце зустрічей батька з дитиною, визначення місця зустрічі покладено на державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження. Рішення суду виконувалось, однак після 24 лютого 2022 року його виконання, а саме фізичні зустрічі дитини з батька унеможливлені, оскільки боржник вжив заходів щодо забезпечення безпеки дитини, її гармонійного розвитку на період воєнного часу.

У зв`язку з ситуацією, що склалася, державний виконавець, відновлюючи виконавче провадження, керуючись статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виніс оскаржувану постанову, визначив час побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини. Оскаржувана постанова враховує інтереси дитини та перебування її в безпечному середовищі з урахуванням воєнного стану, запровадженого в країні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просив зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судових захист.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі,витребувано цивільну справу № 210/529/19 із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтували відсутність неправомірної бездіяльності державного виконавця посиланням на винесену ним постанову про визначення часу побачень. Натомість, згідно з пунктом п`ятим розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Посилаючись на вказане положення Інструкції суди помилково вважали достатнім визначення лише часу побачень, хоча рішенням суду передбачений спосіб побачень у певному місці. Державний виконавець не визначив в оскарженій постанові час та місце побачень, а визначив лише час для дистанційного спілкування з дитиною у телефонному режимі без фізичних побачень усупереч встановленому судом способу участі батька у вихованні дитини.

Під час виконання повноважень, закріплених у частині другій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не встановлює новий спосіб, а перевіряє той, який вже був ним встановлений під час здійснення виконавчого провадження, яке було завершено, тобто, постановою від 15 жовтня 2021 року.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року та грудня 2022 року державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Качан К. М. та ОСОБА_2 відповідно подали відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року усунуто перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 та визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки до її повноліття, встановивши, а саме: періодичність та тривалість зустрічей щосуботи або щонеділі з 12.00 год до 17.00 год на нейтральній території у межах м. Кривого Рогу в присутності матері дитини ОСОБА_2 , у подальшому за домовленістю між батьками; у день народження дитини, дні державних свят України спілкуватись з донькою протягом години; оздоровлення та відпочинок дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан Катерини Миколаївни від 12 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 210/529/19 2/210/65/21, виданого 17 травня 2021 року. Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі рішення про усунення ОСОБА_1 перешкод з боку ОСОБА_2 в спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_4 до її повноліття встановивши: періодичність та тривалість зустрічей: щосуботи або щонеділі з 12.00 год. до 17.00; місце зустрічей: на нейтральній території, в межах м. Кривого Рогу, в присутності матері дитини ОСОБА_2 , в подальшому за домовленістю між батьками; у день народження дитини ОСОБА_4 , дні державних свят України спілкуватись з донькою протягом години; оздоровлення та відпочинок ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

В ході виконавчого провадження за домовленістю його сторін державним виконавцем було визначено час та місце побачень батька з дитиною в присутності матері дитини щонеділі з 12-00 год., але не більше ніж 17-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , парк ОСОБА_5 , з можливістю відвідування кінотеатру Олімп або інших закладів за домовленістю сторін виконавчого провадження. Боржнику забезпечити побачення стягувача з дитиною у визначені дні, час та місце. Про визначення часу та місця побачень з дитиною державним виконавцем 15 жовтня 2021 року було винесено постанову, яка не була оскаржена сторонами.

27 січня 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

12 травня 2022 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення способу виконання судового рішення, в якій ставилось питання про встановлення способу виконання рішення суду від 17 травня 2021 року, в якій заявник просив суд встановити наступний спосіб виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року: оздоровлення та відпочинок дитини з батьком ОСОБА_1 протягом періоду літніх канікул у навчальному закладі, в якому навчається ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеного педагогічною радою закладу освіти, тривалістю до двадцяти одного дня на кожний календарний рік за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 , яку вона зобов`язана здійснити не пізніше ніж за тиждень до дати початку періоду оздоровлення та відпочинку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року у справі № 210/529/19 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення відмовлено.

Встановлено, що у зв`язку з подальшим невиконанням боржником вищевказаного судового рішення, стягувач ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою про відновлення виконавчого провадження на підставі частини шостої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», в якій просив відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року у справі № 210/529/19 про усунення ОСОБА_1 перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дочки. Для встановлення достовірності наведених вище обставин та складення відповідного акту стягувач просив державного виконавця у заяві перевірити невиконання судового рішення боржником за раніше визначеним місцем проведення побачень з дитиною та час.

Постановою державного виконавця від 02 червня 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було відновлено на підставі заяви стягувача.

За результатами перевірки державний виконавець 03 червня 2022 року виніс постанову про встановлення часу і місця побачень з дитиною, яку мотивував наступним чином: «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України боржник для забезпечення безпеки та здоров`я дитини виїхала з дитиною за кордон. Станом на 03 червня 2022 року вони перебувають в Німеччині. У зв`язку з чим живе спілкування батька з дитиною стало неможливим».

Державний виконавець постановив: «забезпечити боржнику на час перебування її з дитиною за кордоном, спілкування доньки ОСОБА_6 та батька ОСОБА_1 щонеділі за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв`язку. Час відеоспілкування батька з дочкою сторони визначають за домовленістю між ними. Боржнику необхідно звітувати та надсилати державному виконавцю докази спілкування стягувача з дитиною у будь-який зручний спосіб. В разі зміни перебування боржника з дитиною або повернення їх на територію України, невідкладно повідомити державного виконавця».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - підлягаєчастковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частин першої та другої цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21 (провадження № 61-2624св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця, які полягають у визначенні у постанові від 03 червня 2022 року часу і місця побачень з дитиною, а саме: на час перебування її з дитиною за кордоном, спілкування дочки ОСОБА_6 та батька ОСОБА_1 щонеділі за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв`язку, тобто не відповідно до рішення суду та виконавчого листа, виданого 17 травня 2021 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, суди першої та апеляційної інстанцій, помилково вважали, що фактично рішення суду не визначало місце зустрічей батька з дитиною.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року усунуто перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 та визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки до її повноліття, встановивши, а саме: періодичність та тривалість зустрічей щосуботи або щонеділі з 12.00 год до 17.00 год на нейтральній території у межах м. Кривого Рогу в присутності матері дитини ОСОБА_2 , у подальшому за домовленістю між батьками; у день народження дитини, дні державних свят України спілкуватись з донькою протягом години; оздоровлення та відпочинок дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 .

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2021 року боржником виконувалося, однак після 24 лютого 2022 року його виконання, а саме фізичні зустрічі дитини з батька унеможливлені, оскільки боржник вжив заходів щодо забезпечення безпеки дитини, її гармонійного розвитку на період воєнного часу, а саме боржник - ОСОБА_2 разом з дочкою на теперішній час фактично перебувають у Німеччині, де отримали прихисток.

Верховний Суд враховує, що згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого продовжена до теперішнього часу.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Разом з тим, у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.

Верховний Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Наведеного суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , фактично погодилися із здійсненим виконавцем переглядом рішення суду, яке було постановлене по суті вимог, набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, та зробили помилковий висновок про обґрунтовану зміну виконавцем способу участі батька у вихованні дитини. У межах виконавчого провадження виконавець, так само як і суди під час розгляду скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця, не вправі здійснювати перегляд рішення суду, що виконується, це виходить за межі виконання виконавцем рішення суду та розгляду справи судом на такій її завершальній стадії.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таких дій державним виконавцем вчинено не було.

Обґрунтовуючи доводи скарги в частині зобов`язання державного виконавця здійснити у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 перевірку виконання боржником судового рішення, ОСОБА_1 посилався на те, що така перевірка у порушення частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» проведена не була.

Разом з тим, судами встановлено, що за результатами проведеної перевірки державний виконавець 03 червня 2022 року виніс постанову про встановлення часу і місця побачень з дитиною, яка й оскаржується ОСОБА_1 .

За таких обставин, підстави для покладення на державного виконавця зобов`язання провести перевірку виконання боржником судового рішення відсутні.

Отже, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, понесені заявником витрати у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи судом касаційної інстанції підлягають відшкодуванню суб`єктом оскарження на користь заявника.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан Катерини Миколаївни задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Качан Катерини Миколаївни у виконавчому провадженні від 03 червня 2022 року № НОМЕР_1 про встановлення часу і місця побачень з дитиною.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 248 грн 10 коп.

Стягнути з Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 248 грн 10 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович