Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.06.2020 року у справі №922/3994/13
Постанова ВГСУ від 05.06.2014 року у справі №922/3994/13
Ухвала ВП ВС від 22.09.2020 року у справі №922/3994/13

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3994/13

Провадження № 12-62гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 922/3994/13

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року

та ОСОБА_2 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року

за позовом першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних відносин Харківської міської ради,

про стягнення 2917651,19 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) про стягнення збитків у розмірі 2917651,19 грн.

На обґрунтування позову прокурор зазначив, що відповідач на порушення статтей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку площею 1,1841 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій знаходяться належні відповідачу об'єкти нерухомого майна, та не сплачує коштів за її використання, чим завдає міській раді збитки у вигляді неодержаних доходів від орендної плати за землю, які відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, статтей 156, 157 ЗК України повинен відшкодувати позивачу за період користування ділянкою з 1 липня 2010 року до 1 червня 2013 року в заявленому до стягнення розмірі.

Господарський суд Харківської області рішенням від 3 грудня 2013 року у задоволені позовних вимог першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 2917651,19 грн відмовив в повному обсязі.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 19 березня 2014 року рішення Господарського суду Харківської області від 3 грудня 2013 року скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 2917651,19 грн задовольнив в повному обсязі.

Вищий господарський суд України постановою від 5 червня 2014 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року.

У квітні 2020 року ОСОБА_1, зазначаючи себе правонаступником відповідача - ФОП ОСОБА_3, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року. Разом з цією заявою було подано до суду: клопотання про заміну відповідача у справі - ФОП ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_1, мотивоване смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, обставини про що встановлені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а, та набуттям ОСОБА_1 частки спадщини; клопотання про забезпечення рівності учасників справи в частині однакової ставки судового збору (повинна дорівнювати нулю як за подання позовної заяви прокурором); клопотання про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року, мотивоване посиланням на практику Європейського суду з прав людини - заявник вказала, що оскільки звернення до суду пов'язане із поновленням її порушеного права на мирне володіння грошовою сумою в розмірі 2917651,19 грн, застосування встановленого національним процесуальним законом суттєвого формального обмеження на строк звернення до суду для поновлення цього права повністю нівелює вагомість такого права, а також зазначила, що протягом значного часу (приблизно два роки) справа № 638/11790/16-а знаходилась у Верховному Суді та була розглянута лише у січні 2020 року.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача у цій справі задовольнив частково, замінив у справі № 922/3994/13 відповідача - ФОП ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 в частині 1458825,60 грн задоволених позовних вимог; відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у цій справі; заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року залишив без розгляду та повернув заявнику.

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у цій справі за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що він є правонаступником відповідача - ФОП ОСОБА_3 Просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення Господарського суду Харківської області від 3 грудня 2013 року залишити без змін. Також заявником було подано до суду клопотання про заміну відповідача у цій справі - ФОП ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_2, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено Верховним Судом в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 638/11790/16-а; клопотання про поновлення процесуального строку, в якому заявник просив поновити процесуальний строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року, яке мотивоване посиланням на практику Європейського суду з прав людини щодо мирного володіння грошовою сумою у розмірі 2917651,19 грн.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 18 травня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про заміну відповідача у цій справі задовольнив частково, замінив відповідача - ФОП ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_2 в частині задоволених позовних вимог у розмірі 1458825,60 грн; у задоволені клопотання про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року відмовив; заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року залишив без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку на звернення з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оскільки особа звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року у справі № 922/3994/13, яка набрала законної сили більше ніж три роки до дати такого звернення, клопотання про поновлення строку для звернення з заявою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню - строк, визначений в частині 2 статті 320 ГПК України (стаття 113 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), не може бути поновлений апеляційним судом не залежно від причин поважності його пропуску, що також узгоджується зі змістом стаття 113 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у поновлені процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року та передати цю справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року.

ОСОБА_2 також звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 березня 2014 року.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 липня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року та ОСОБА_2 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року, справу разом із касаційними скаргами передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про те, що виключною правовою проблемою, яка має важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, є питання щодо можливості переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної частиною 2 статті 320 ГПК України, поза межами присічного строку, встановленого частиною 2 статті 321 ГПК України, внаслідок тривалого розгляду спору національними судами, оскільки вказане питання може виникнути у невизначеній кількості справ.

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що подібні проблеми у правозастосуванні виникли у схожій ситуації у справі № 2-1606/07.

Так у цій справі у листопаді 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ДВС Житомирського РУЮ, ДВС Богунського РУЮ, ДВС Корольовського РУЮ, третя особа - ОСОБА_5, у якому з урахуванням уточнень просив визнати дії державних виконавців неправомірними та стягнути з останніх у рахунок відшкодування моральної шкоди 150000 грн. За результатами розгляду даного позову рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 9 листопада 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю. Ухвалою Верховного Суду України від 9 липня 2008 року касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена. Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2008 року залишено без змін.

7 жовтня 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 9 липня 2008 року за виключними обставинами з підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_4 посилається на рішення ЄСПЛ від 20 червня 2019 року у справі "Котенко та інші проти України", ухвалене за результатами розгляду, у тому числі, його заяви № 2575/09.

11 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши питання поновлення провадження за заявою особи про перегляд Верховним Судом за виключними обставинами судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 3 статті 423 ЦПК України, у зв'язку з встановленням Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи, своєю ухвалою відкрила провадження за виключними обставинами та призначила справу до розгляду.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку про наявність підстав про перегляд заяви ОСОБА_4 поза межами процесуальних строків, внаслідок встановлених порушень Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи більше ніж через 10 років.

Однак, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною 5 статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Разом з цим, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не виклав в ухвалі правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні відповідних норм права, відсутні також і посилання суду касаційної інстанції на конкретні справи, або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, наведена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 2-1606/07, якою було поновлено провадження за заявою особи про перегляд Верховним Судом судового рішення за виключними обставинами поза межами присічного строку, не свідчить про наявність правової проблеми у застосуванні процесуального законодавства, яким врегульовано порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Питання про застосування положень процесуальних норм щодо порядоку і строку подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передане питання, яке може бути вирішено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, справу № 922/3994/13 разом з касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року та ОСОБА_2 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 922/3994/13 за позовом першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, про стягнення 2917651,19 грн, за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2020 року та ОСОБА_2 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І.

Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж.

М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г.

Яновська