ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/5312/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011 по справі № 2а-2470/1509/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбатрос С"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариством до суду заявлений позов до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 № 0011090176, яким позивачеві збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 000,00 грн. та штрафних санкцій - 2
250,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з тих підстав, що позивач не є податковим агентом та не зобов'язаний був нараховувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, оскільки трудові відносини працівниками були укладені з фізичною особою - підприємцем, а не з Товариством.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з питань нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за підсумками якої складено акт від 29.04.2011 №1111/17-617/31009535.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що полягало у не утриманні та не перерахуванні позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб з отриманого доходу у вигляді нарахованої (виплаченої) заробітної плати найманих працівників (гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5.) у сумі 9 000,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Основні засади державної політики щодо оподаткування доходів фізичних осіб визначені Законом України від 22.05.2003 №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - ~law6~).

Так, відповідно до ~law7~ податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних ~law8~ та відповідно до п. 19.2 ст. 19 зобов'язаний зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.

Як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, гр. ОСОБА_6 є директором ТОВ "Альбатрос С" (позивач) та зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Гр. ОСОБА_4 з 28.04.2006 по 27.10.2010 працював автомеханіком та автослюсарем у приватного підприємця ОСОБА_6, що підтверджується трудовим договором, зареєстрованим Чернівецьким міським центром зайнятості, та відповідно отримував заробітну плату з якої роботодавцем (фізичною особою - підприємцем) утримувалися податки та робилися відрахування у відповідні фонди.

Гр. ОСОБА_5 з червня 2010 року по жовтень 2010 року, за усною домовленістю з приватним підприємцем ОСОБА_6, виконував у нього роботи, які носили не регулярний, разовий характер, з виплатою винагороди за домовленістю сторін.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій цілком правомірно дійшли висновку, що Товариство не є податковим агентом по відношенню до гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, оскільки трудові відносини останніми були оформлені та мали місце саме з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, а не з Товариством, а відтак донарахування позивачу грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставним.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.12.2011 по справі № 2а-2470/1509/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є.Маринчак

А.О. Рибченко