Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2020 року у справі №174/93/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 204/3176/19

провадження № 61-9178 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 106,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 липня 2016 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду, підписавши заяву разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www. privatbank. ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис в заяві.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 18 жовтня 2018 року мав заборгованість у розмірі 36 106,88
грн., яка складається з наступного: 8211,20 - тіло кредиту; 2808,11 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 22892,00 - нарахована пеня; 500,00
грн. - штраф (фіксована частина); 1695,57 грн. - штраф (процентна складова).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, доведення до відома останнього положень цього договору та погодження всіх його істотних умов, видачі кредиту та обґрунтованості розрахунку заборгованості.

Суд зазначив, що АТ КБ "ПриватБанк" надав анкету-заяву від 02 липня 2016 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та наміру відповідача про отримання кредиту. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника.

19 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2020 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 36 106,88 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вільногірського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров