Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №368/657/20

Ухвала

Іменем України

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 368/657/20

провадження № 61-18615ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - приватний нотаріус Головного територіального управління юстиції у Київській області Кагарлицького територіального округу Воловенко Раїса Павлівна,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів:

Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Заяву обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який доводився позивачу вітчимом і з яким він проживав однією сім'єю майже із народження і до дня смерті ОСОБА_3. Після смерті вітчима - ОСОБА_3, відкрилася спадщина на житловий будинок, в якому вони проживали, та на земельну ділянку, загальною площею 3,0758 га з призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в селі Переселення Кагарлицького району Київської області. Померлий за життя заповіту не складав. Заявник є спадкоємцем четвертої черги. Однак він не може оформити спадщину так як не має підтвердження факту проживання з померлим однією сім'єю.

На підставі викладеного, заявник просив суд першої інстанції встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, більше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.

Задовольняючи заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_4, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення впливає на його права і обов'язки, оскільки ОСОБА_3 склав заповіт від 21 вересня 2006 року, яким заповів йому земельну ділянку площею 3,0758 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, останній може успадкувати вказане в заповіті майно.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 липня 2020 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Апеляційний суд скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву без розгляду, зазначив, що у даній справі вбачається спір про право, роз'яснивши при цьому заявникові про його право звернутись до суду із позовом.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у грудні 2020 року звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував положення частини 3 статті 1268 та частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за змістом яких спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї. Отже, оскільки ОСОБА_1 проживав однією сім'єю майже з народження і до дня смерті ОСОБА_3, він є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3. Зазначає, що висновки апеляційного суду в цій частині не відповідають правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19. Крім того вказує, що суд апеляційної інстанції, всупереч позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, не зазначив, хто є спадкоємцем, який би оспорив право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.

Вивчивши доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної постанови вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених частиною 3 статті 294 ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, близьких родичів не мав. Покійний ОСОБА_3 був чоловіком матері ОСОБА_1, які перебували у шлюбі з 08 лютого 1989 року по 1999 рік. Після розлучення матері з ОСОБА_3, ОСОБА_1 залишився проживати разом з вітчимом у його будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку ОСОБА_1 проживав і на день звернення із заявою до суду. Після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина на житловий будинок, в якому вони проживали, та на земельну ділянку, загальною площею 3,0758 га з призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в селі Переселення Кагарлицького району Київської області.

16 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Головного територіального управління юстиції у Київській області Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р. П. із заявою про прийняття спадщини, проте йому було рекомендовано звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Також до приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Воловенко Р. П. звернувся із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду і розяснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право.

Встановивши, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, яка пов'язана із спором про право, оскільки мотивована тим, що встановлення факту проживання однією сім'єю з померлим необхідно для належного оформлення права на спадщину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 750/12880/19 необґрунтовані, оскільки суд апеляційної інстанції залишив без розгляду заяву про встановлення факту з підстав передбачених частиною 6 статті 294 ЦПК України, у той час як висновки у зазначеній постанові стосуються розгляду позовної заяви про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю по суті.

Не відповідають дійсності і доводи касаційної скарги що судом апеляційної інстанції не зазначено, хто є спадкоємцем, який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, оскільки зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що таким є ОСОБА_4. Тому відсутні підстави вважати, що постанова Київського апеляційного суду суперечить правовій позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановлена із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - приватний нотаріус Головного територіального управління юстиції у Київській області Кагарлицького територіального округу Воловенко Раїса Павлівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик