Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.08.2022 року у справі №712/16075/18
Ухвала КЦС ВП від 25.07.2021 року у справі №712/16075/18

Ухвала

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/16075/18

провадження № 61-10961ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення, зобов'язання звільнити від особистих речей квартиру та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03 липня 2021 року звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, яке обґрунтовує тим, що в день проголошення оскаржуваного судового рішення постанова не була вручена скаржнику, з повним текстом судового рішення ОСОБА_1 ознайомилась у Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 червня 2021 року, з причин, які від неї не залежали, що підтверджується витягом з реєстру.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Оскільки повний текст постанови Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року складено 15 квітня 2021 року, тому останнім днем касаційного оскарження постанови, з урахуванням вихідних днів, є 17 травня 2021 року.

Відповідно до частин 1 -4 статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Вищезазначені доводи заявника щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки не надано доказів того, що суд апеляційної інстанції у порядку статті 272 ЦПК України не надсилав копію повного тексту судового рішення на адресу заявника.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що сума, що підлягає сплаті є для неї завеликою, з урахуванням того, що вона діє в інтересах неповнолітньої дитини.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v.

Poland"; § 63,64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі "Shishkov v. Russia").

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, які б свідчили про неможливість сплати нею судового збору за подання касаційної скарги.

З огляду на викладене, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

У зв'язку з наведеним заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У розглядуваній справі спір виник з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення з іпотечного житла.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17.

Відтак, АТ "УкрСоцбанк" подало до суду у грудні 2018 року позов, який містить майнову вимогу та вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення з позовом) ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ринкова вартість предмету іпотеки становить 846 096,00 грн.

Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції на момент звернення з позовом).

Відповідно до положень частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону на час подання позовної заяви, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір становить 26 792,48 грн (846 096,00 грн х 1,5 % + 1 762,00 х 0,4 х 200 %).

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - ~organization1~ "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку - 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України "Про судовий збір". На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини 2 статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, наведені у клопотанні ОСОБА_1 неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 23 серпня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Якщо заяву про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков