Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №443/1134/15

Ухвала

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 443/1134/15-ц

провадження № 61-6938св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Лесько А. О., Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Енергобанк",

треті особи: ОСОБА_3, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О.

Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") про визнання прав вкладника за договором на вклад та права на відшкодування заборгованості за вкладом.

Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Енергобанк" укладено договір № ДФ-121288-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку на суму 12 000,00 дол. США. Строк повернення вкладу - 30 січня 2015 року.

12 січня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за договором № ДФ-121288-1302 на частину вкладу в розмірі 6 100,00 дол. США.

Флюд М. М. скерував повідомлення уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" про зміну сторони (кредитора) у зобов'язанні за договором № ДФ-121288-1302. Про це був повідомлений відповідач, який від сплати коштів відмовився.

Позивач просив суд визнати за ним права вкладника за договором про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку від 29 грудня 2014 року № ДФ-121288-1302, укладеним між ОСОБА_3 та відповідачем на частину вкладу у розмірі 6 100,00 дол. США, розміщеного на вкладному рахунку; визнати за ним права на відшкодування заборгованості на частину вкладу в сумі 6 100,00 дол. США за договором про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку від 29 грудня 2014 року № ДФ-121288-1302, укладеним між ОСОБА_3 і відповідачем, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року у складі судді Сидорака Б. Г. позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 права вкладника за договором № ДФ-121288-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку, укладеним 29 грудня 2014 року з ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_3, на частину вкладу в сумі 6 100,00 дол. США, розміщеного на вкладному рахунку.

Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування заборгованості на частину вкладу в сумі 6 100,00 дол. США за договором № ДФ-121288-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку, укладеним 29 грудня 2014 року між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_3, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заміна кредитора у зобов'язанні за договором від 29 грудня 2014 року № ДФ-121288-1302 про строковий банківський вклад з виплатою відсотків у кінці строку, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "Енергобанк" в особі відділення № 1 в м. Жидачів, була здійснена відповідно до порядку, визначеного статтями 512 513 514 515 516 517 ЦК України. ОСОБА_1 отримав всі права вкладника за цим договором в сумі 6 100,00 дол. США з виплатою відсотків у кінці строку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що після укладення договору уступки права вимоги за договором банківського вкладу ОСОБА_1 не ініціював укладення договору банківського вкладу з відповідачем. Отже, позивач не був вкладником у ПАТ "Енергобанк", і правовідносини між відповідачем і ОСОБА_1 щодо банківського вкладу не виникли. За відсутності укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу між позивачем та відповідачем у позивача не виникло право вимагати виплати коштів, які були відступлені ОСОБА_3, а у відповідача не виник обов'язок виплатити кошти, які знаходилися на депозитному рахунку ОСОБА_3.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно із законом; позивач є вкладником банку також і за договором банківського рахунка, а тому необхідності ідентифікації його особи не було. Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на неможливість стягнення коштів під час процедури уведення тимчасової адміністрації або ліквідації, хоча позивач не обрав зазначений спосіб захисту. Вкладник не може бути протиправно позбавлений права власності на свій вклад рішеннями (діями чи бездіяльністю) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ПАТ "Енергобанк" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Енергобанк" в особі відділення № 1 у м. Жидачеві укладено договір строкового банківського вкладу № ДФ-121288-1302 на суму 12 000,00 дол. США з виплатою відсотків в кінці строку.

12 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за договором № ДФ-121288-1302 на частину вкладу в розмірі 6 100,00 дол. США, розміщеного на вказаному вище вкладному рахунку.

Згідно з умовами пункту 1.6 договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за договором № ДФ-121288-1302 моментом переходу права вимоги первісного кредитора до боржника за основним договором до нового кредитора є час підписання цього договору сторонами.

16 січня 2015 року ОСОБА_3 повідомив уповноважену особу ПАТ "Енергобанк" про укладення договору відступлення права вимоги від 12 січня 2015 року.

24 лютого 2015 року ОСОБА_3 повідомив про відступлення права вимоги уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк".

03 квітня 2015 року ОСОБА_1 подав до відділення № 1 ПАТ "Енергобанк" та уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Енергобанк" заяви про визнання його кредитором за договором № ДФ-121288-1302. Заяви одержані адресатами.

11 червня 2015 року у відповідача відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації з призначенням ліквідатора згідно з постановою Національного банку України № 370.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо ведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Цим Фондом ОСОБА_3 виплачено 200 000,00 грн за зобов'язаннями банку, які виникли відповідно до договору № ДФ-121288-1302 від 29 грудня 2014 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статті 17 КАС України (у редакції Закону України від 06 липня 2005 року № 2747-IV) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15-ц (провадження № 14-107цс18), після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов'язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов'язаннями за договорами банківського вкладу.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків, регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ (Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про визнання його кредитором за договором № ДФ-121288-1302 від 29 грудня 2014 року.

Таким чином, метою подання цього позову є визнання позивача вкладником для подальшого включення його у перелік вкладників та отримання гарантованої суми, що підлягає поверненню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Спір виник саме з підстав невключення позивача у перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 367/2089/15-ц (провадження № 14-253цс18) дійшла висновку, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Наведені висновки про застосування норми права є обов'язковими для суду під час розгляду справи, підлягають до застосування незалежно від часу звернення позивача до суду з таким позовом та ухвалення судових рішень у цій справі.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те що позовні вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 255 409 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 січня 2016 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Енергобанк", за участю третіх осіб: ОСОБА_3, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про визнання прав вкладника за договором на вклад та права на відшкодування заборгованості за вкладом закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв Є. В.

Петров