Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.05.2019 року у справі №369/6998/17

Ухвала

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 369/6998/17

провадження № 61-9049св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка не приймала участі у справи - ОСОБА_3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та процентів за користування грошовими коштами

за касаційною скаргою адвоката Борисова Максима Петровича як представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 120 003,34 грн авансу, 19 969,39 грн процентів за користування грошовими коштами, 1 399,70 грн судового збору, а також витрати на правову допомогу і витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 31 грудня 2015 року з відповідачем укладено попередній договір, за умовами якого сторони домовились і зобов'язались у строк до 31 березня 2016 року укласти основний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1723 га за цією ж адресою, кадастровий номер 3222481201:01:003:0001, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до пункту 9 попереднього договору позивач передала відповідачу аванс у розмірі 120 003,34 грн, що еквівалентно 5 000,00 дол. США.

Станом на 31 березня 2016 року основні договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладені не були, з вини відповідача.

Умови попереднього договору ОСОБА_2 не виконує на її звернення щодо повернення суми авансу не реагує.

Відповідно до статті 536, частини 1 статті 1048 ЦК України стягненню з відповідача на її користь підлягають проценти за користування грошовими коштами, визначений на рівні облікової ставки НБУ, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 14/130 від 24 січня 2006 року.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області заочним рішенням від 09 листопада 2017 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120
003,34 грн авансу, сплаченого згідно з попереднім договором від 31 грудня 2015 року, 19 969,39 грн - процентів за користування грошовими коштами, 10 000 грн витрат на правову допомогу та 1 399,70 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не виконала умови попереднього договору, отриманий нею аванс за умовами цього договору не повернула та з 01 квітня 2016 року до 31 травня 2017 року безпідставно користувалася грошовими коштами позивача.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 04 березня 2019 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. У задоволенні клопотання адвоката Васильченко Л. І. як представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будь-яких доказів порушення сторонами умов укладеного між ними попереднього договору вони не надали. Інформації щодо обізнаності ОСОБА_1 з пропозицією ОСОБА_2 про укладення основного договору саме 31 березня 2016 року в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н. Ю. матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 11 червня 2020 року до Верховного Суду, адвокат Борисов М. П. як представник ОСОБА_3 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 31 січня 2018 року, було видано виконавчий лист від 31 серпня 2018 року, на підставі якого 29 березня 2018 року приватний виконавець Клименко О. О. відкрив виконавче провадження № 56082084 з примусового виконання цього рішення.

У межах виконавчого провадження № 56082084 проведено електронні торги з продажу нерухомого майна, що належить відповідачу, яке було предметом попереднього договору.

Переможцем електронних торгів став ОСОБА_3, який набув право власності на вказане майно у спосіб передбачений чинним законодавством України.

05 березня 2020 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/7229/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного виконавця Клименко О. О. ДП "СЕТАМ", треті особи: ОСОБА_1, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Т. А. задоволено, визнано недійсними електронні торги проведені 04 вересня 2018 року ДП "СЕТАМ" з реалізації будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1723 га, кадастровий номер 3222481201:01:003:0001; визнано недійсними протокол проведення електронних торгів від 04 вересня 2018 року № 355842; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 11 жовтня 2018 року складений на підставі протоколу № 355842 проведення електронних торгів 04 вересня 2018 року; визнано недійсним свідоцтво про придбання спірного нерухомого майна; скасовано записи про право власності № 28405963, № 28405902 на це майно і відновлено запис про реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_4.

Однією з підстав для задоволення позову стало те, що відчуження майна, належного позивачу на праві приватної власності, відбулося на підставі судового рішення, яке скасовано в установленому законом порядку. Факт скасування судового рішення пізніше, ніж факт проведення прилюдних торгів, не свідчить про правомірність такого відчуження, оскільки скасоване судове рішення не може утворювати правових наслідків виходячи з принципу верховенства прав.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 позбавлений можливості спростувати законність результатів електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження № 56082084 при розгляді справи № 369/7229/19, апеляційний суд вирішив питання про його права та обов'язки.

26 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що заочне рішення Києво-Святоншнського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду базується на припущеннях щодо можливості визначення правової природи завдатку сплаченої суми авансу на підставі попереднього договору за відсутності укладеного основного зобов'язання.

Апеляційний суд переглядаючи справу не вирішив спор по сутті, ухвалив неоднозначне рішення, яким при відсутності будь-яких порушень з боку позивача, позбавив її права на отримання своїх грошових коштів та повторне звернення до суду з вимогою про стягнення суми авансу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

06 серпня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися у строк до 31 березня 2016 року укласти договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1723 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за цією ж адресою.

Умовами пункту 9 попереднього договору передбачено, що при укладенні цього договору покупець ОСОБА_1 передала, а продавець ОСОБА_2 отримала аванс у розмірі 120 003,34 грн, що еквівалентно 5 000,00 дол. США. Ця сума підлягає заліку в ціну житлового будинку та земельної ділянки при укладенні та нотаріальному посвідченні основних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 10 договору продавець, який отримав аванс у розмірі 120
003,34 грн, у рахунок ціни житлового будинку та земельної ділянки, в разі односторонньої відмови від продажу житлового будинку та земельної ділянки в зазначений термін зобов'язується негайно повернути подвійну суму авансу покупцеві.

Покупець, якщо ухиляється від укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, залишає суму авансу у продавця (пункт 11 попереднього договору)

Станом на 31 березня 2016 року основні договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки укладені не були.

01 червня 2017 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення суми авансу, яку було залишено поза увагою останньої. Доказів отримання вимоги стороною матеріали справи не містять.

Разом із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 надала суду копію свідоцтва, яке посвідчене нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю., про її перебування 31 березня 2016 року об 11 год 00 хв. у приміщенні офісу № 4 на вул. Пушкінській, 1-3/5 у м. Києві для посвідчення основних договорів згідно з попереднім договором. ОСОБА_2 надала приватному нотаріусу копію повідомлення від 25 березня 2016 року на ім'я ОСОБА_1 разом з фіскальним чеком від 25 березня 2016 року № 8236.

Надана позивачем вимога від 01 червня 2017 року на ім'я ОСОБА_2 направлена на адресу відповідача 02 червня 2017 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.

Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою заявник зазначав, що на виконання заочного рішення, ухваленого у цій справі, було відкрито виконавче провадження та проведено електронні торги з продажу спірного майна, яке він у законному порядку придбав на електронних торгах. Оскаржувана постанова апеляційного суду порушує його права, оскільки він не зможе у справі про визнання електронних торгів недійсними спростувати обставини справи, які встановлені апеляційним судом у цій справі.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову за недоведеністю позивачем заявлених вимог, рішення суду стосується лише правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на підставі укладеного між ними попереднього договору, тому оскаржуване рішення апеляційного суду не вирішує питання про права та обов'язки ОСОБА_3.

До схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд касаційної інстанції в межах відкритого касаційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судами попередніх інстанцій питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої та апеляційної інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, касаційне провадження підлягає закриттю.

Ураховуючи те, що постанова Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року не вирішує питання про права та обов'язки ОСОБА_3, який не брав участі у справі, тому касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження відкрите за касаційною скаргою адвоката Борисова Максима Петровича як представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та процентів за користування грошовими коштами, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко