Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.01.2019 року у справі №310/1237/17

Ухвала

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 310/1237/17

провадження № 61-549ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", подану представником Мусійченком Данилом Леонідовичем, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову зазначала, що 05 червня 2014 року від її імені ОСОБА_3 спільно з працівником ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір №SAMDN03000165998843 між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк". У зв'язку з цим в Бердянському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було зареєстроване до ЄРДР під №12015080130006101 кримінальне провадження за фактом шахрайського заволодіння невстановленою особою грошових коштів, належних вкладникам ПАТ КБ "ПриватБанк",за частиною 1 статті190 Кримінального кодексу України, у якому вона визнана потерпілою особою.

Під час досудового розслідування встановлено, що в 2014 році її кредитною карткою ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою та ввівши її в оману, заволоділа ОСОБА_3, яка спільно з працівником банку шляхом укладення кредитного договору на її ім'я збільшила кредитний ліміт по кредитній картці до 20 000,00 грн та заволоділа ними. Під час укладення даного кредитного договору вона не була присутня у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" й відповідно підпис у вказаному договорі їй не належить. На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила визнати недійсним кредитний договір від 05 червня 2014 року №SAMDN03000165998843, укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк".

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року позов задоволено. Визнано кредитний договір від 05 червня 2014 року №SAMDN03000165998843, що укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк", недійсним. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" через свого представника Мусійченка Д.Л. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі євизнання кредитного договору недійсним.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", поданою представником Мусійченком Данилом Леонідовичем, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов