Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №334/9600/18

Ухвала

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 334/9600/18

провадження № 61-16813ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі -ПАТ "Запоріжгаз") про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу у належній їй квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива 2016" (далі - ОСББ "Перспектива 2016"). У 2017 році працівниками відповідача було встановлено загальнобудинковий газовий лічильник за зазначеною адресою без згоди правління ОСББ "Перспектива 2016".

Загальнобудинковий газовий лічильник був введений в експлуатацію 01 жовтня 2017 року. Свою незгоду з тим, що був встановлений загальнобудинковий газовий лічильник, правління ОСББ "Перспектива 2016" неодноразово висловлювало відповідачу в усній та письмовій формі. ОСОБА_1 особисто зверталась до відповідача із заявою про встановлення їй індивідуального квартирного лічильника газу, однак листом від 25 жовтня 2018 року відповідач їй відмовив, чим порушив її права як споживача. На підставі викладеного ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду, в якому просила суд: визнати незаконними дії ПАТ "Запоріжгаз", щодо відмови споживачу у встановленні індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ПАТ "Запоріжгаз" встановити у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, індивідуальний лічильник обліку природного газу; стягнути з відповідача судові витрати на користь держави.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними дії ПАТ "Запоріжгаз", щодо відмови споживачу ОСОБА_1 у встановленні індивідуального лічильника газу за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ПАТ "Запоріжгаз" встановити у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, індивідуальний лічильник обліку природного газу. Стягнуто з відповідача судові витрати на користь держави в розмірі 1 409,60 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжгаз" залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - АТ "Запоріжгаз "), яке є правоаступником ПАТ "Запоріжгаз" у вересні 2019 року засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання незаконними дій

ПАТ "Запоріжгаз" (правонаступником якого є АТ Запоріжгаз") щодо відмови споживачу ОСОБА_1 у встановленні в належній їй на праві приватної власності квартири індивідуального лічильнику обліку природного газу та зобов'язання ПАТ "Запоріжгаз" (правонаступником якого є АТ "Запоріжгаз") встановити індивідуальний лічильник обліку газу у квартирі ОСОБА_1

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд звертає увагу, що судова практика щодо визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу є усталеною.

Зокрема, правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року (провадження № 14-347цс18).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства Верховний Суд не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков