Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2020 року у справі №182/7506/19

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 182/7506/19

провадження № 61-11561ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня

2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору про надання правової допомоги недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору про надання правової допомоги недійсним.

На обґрунтування позову зазначав, що у провадженні Томаківського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дряблов О. В., про визнання недійсною довіреності та договору купівлі-продажу.

02 жовтня 2019 року він мав можливість у підготовчому судовому засіданні ознайомитись з матеріалами справи. У матеріалах справи міститься договір

про надання правової допомоги від 10 квітня 2019 року, який укладено у

м. Нікополі Дніпропетровської області між адвокатом Перевертайло Л. Т. та

ОСОБА_3.

На підставі вказаного договору ОСОБА_2 представляє інтереси позивача ОСОБА_3 у позовному провадженні до нього, як відповідача. Указаний договір не було підписано особисто ОСОБА_3, тому особа, яка його підписала, немає необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання його від імені ОСОБА_3. Отже волевиявлення ОСОБА_3 на укладення цього договору не можна вважати вільним та таким, що відповідає його внутрішній волі, тому зазначений договір, в силу статті 203 ЦК України, є недійсним.

Ураховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати недійсним договір про надання правової допомоги від 10 квітня 2019 року, який укладено між адвокатом Перевертайло Л. Т. та ОСОБА_3.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

10 червня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 27 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 травня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції ~law25~.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 12 ЦПК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених статті 81 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного договору, заявник не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його законних прав договором про надання правової допомоги, укладеним 10 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги щодо встановлених обставин справи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись частиною 1 , пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договору про надання правової допомоги недійсним, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська