Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.10.2020 року у справі №183/7780/18

Ухвала

16 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 183/7780/18

провадження № 61-14806ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нездолій Ганни Вікторівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодованих збитків у сумі 50 000,00 грн в порядку регресу, стягнення судових витрат в розмірі 704,80 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 4 500,00
грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 березня 2015 року між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_1 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5036581. Відповідно до полісу була застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв, які на законних підставах керують автомобілем "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.07 серпня 2015 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "ВАЗ 11183", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, спричинив дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем марки "Мерседес 412Д", державний номер НОМЕР_2, власнику якого ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплатила страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. Між ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ФОП ОСОБА_2 01 жовтня 2018 року укладено договір № 01/10/2018 про відступлення права вимоги, за яким останній отримав право на відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом № АІ/5036581 з ОСОБА_1.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 50 000 грн 00 коп.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - адвоката Нездолій Г. В., в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином докази у справі (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що оскаржене судове рішення не було вручено відповідачу, а про його винесення відповідачу стало відомо лише 10 вересня 2020 року після відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає, що доводи клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нездолій Г. В. щодо пропуску процесуального строку з поважних причин заслуговують на увагу, отже строк на касаційне провадження постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року підлягає поновленню.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі,

що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах

про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 50 000 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга не містить доводів щодо наявності виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може підлягати касаційному оскарженню.

Верховний Суд, врахувавши ціну позову, правовідносини сторін та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не знаходить обставин, які б могли бути підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Нездолій Г. В. подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нездолій Ганни Вікторівни про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нездолій Ганни Вікторівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу- відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович