Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №752/5315/19
Ухвала КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №752/5315/19

Ухвала

Іменем України

17 січня 2020 року

м. Київ

справа № 752/5315/19

провадження № 61-20965ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В.

В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів на своє утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів його заробітку до 27 серпня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що з 17 липня 2015 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з травня 2018 року припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства. На підставі судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року зі ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу). Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року з ОСОБА_2 за період з 02 серпня 2018 року по 16 березня 2019 року стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) на її утримання до досягнення їхньою дитиною трирічного віку.

Посилаючись на те, що згідно із висновком Центральної лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Дитяча поліклініка № 1" Чернігівської міської ради їх син за станом здоров'я потребує домашнього догляду до 27 серпня 2019 року, вона не має можливості отримувати дохід, звернулась до суду із цим позовом.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року позовні вимоги задоволено, стягнуто зі ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 17 березня 2019 року та по 27 серпня 2019 року.

Зазначене рішення в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3, посилаючись на те, що вона є законним представником (матір'ю) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 а заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року у цій справі впливає на можливість стягнення аліментів на утримання її сина у повному розмірі, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6, на утримання якого судовим наказом Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 серпня 2018 року з відповідача стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів). Окрім того, з відповідача також стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 січня 2005 року. На підставі судового наказу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 (позивача у цій справі) на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частина його заробітку (доходу). Зазначала, що в силу частини 3 та 4 статті 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України) відповідач не має можливості сплачувати аліменти на користь позивача на її утримання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

18 листопада 2019 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку до Верховного Суду подала касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідач використав рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2019 року під час обґрунтування позовних вимог до неї про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_5, що підтверджує порушення її прав зазначеним рішенням.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року зазначену касаційну скаргу було залишено без руху до 02 січня 2020 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали, зокрема запропоновано заявнику надати докази отримання копії оскаржуваного рішення.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме: копії конвертів апеляційного суду про направлення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами № 0318627698526 та № 0318627698526, копії відповідей Акціонерного товариства "Укрпошта".

Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, а саме отримання копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду лише 17 жовтня 2019 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Предметом розгляду у даній цивільній справі були правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1, пов'язаним з доглядом за дитиною, яка потребує домашнього догляду.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом апеляційного оскарження судового рішення, які поділяються на учасників справи, а також осіб, які участь у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом обґрунтовано не прийнято до уваги твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про те, що оскаржуваним рішенням фактично вирішено можливість стягнення з відповідача аліментів на утримання її сина, і тому рішенням суду порушено її права як законного представника неповнолітнього сина.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний суд, встановивши, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням не вирішував питання про права і обов'язки скаржника, дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає розгляду в апеляційному порядку, на підставі чого у відповідності до вимог 362 ЦПК України закрив апеляційне провадження.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Отже, оскаржувана ухвала про закриття апеляційного провадження у справі є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, правильне застосування норм права є очевидним, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик