Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.10.2018 року у справі №1715/2798/12

Ухвала

Іменем України

17 листопада 2020року

м. Київ

справа № 1715/2798/12

провадження № 61-15115ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ) у м. Рівне до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Рівне звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 65207С82 за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року в розмірі 13 594,20 дол. США, що становить 108
590 грн 47 коп., та пеню в розмірі 171 905 грн 32 коп.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 21 листопада 2012 року, позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Рівне задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № 65207С82 за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року в розмірі 13 594,20 дол. США, що становить еквівалент 108 590 грн 47 коп., пеню в розмірі 171 905 грн 32 коп., а всього 280 495 грн 79 коп.

Вирішено питанняпро розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у розгляді справи, задоволено.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Рівне відмовлено.

Додатковою постановою апеляційного суд Рівненської області від 03 липня 2018 року ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 листопада 2012 року скасовано.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково.

Постанову апеляційного суду Рівненської області від 22 червня 2018 року та додаткову постанову апеляційного суду Рівненської області від 03 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року в справі № 1715/2798/12.

Заява мотивована тим, що 29 січня 2020 Верховним Судом прийнято постанову в справі № 570/2228/14-ц за позовом ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 65207С82 від 02 листопада 2007 року, якою встановлено, що строк зобов'язання по кредитному договору банком було змінено з 01 листопада 2023 року на 24 січня 2011 року, і вимоги банку про стягнення процентів та пені після 24 січня 2011 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Зазначав, що факт припинення зобов'язань по кредитному договору та незаконність нарахування відсотків мають суттєве значення для даної справи, оскільки предметом розгляду є неправомірність нарахування відсотків за період з 16квітня 2011 року по 06 березня 2012 року, тобто після припинення кредитного договору. Цю обставину вважав нововиявленою, у зв'язку з чим просивсуд переглянути рішення за цими обставинами.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини на які посилається заявник, як на нові докази, які отримані після вирішення спору, а саме прийняття Верховним Судом постанови в справі № 570/2228/14-ц, не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року за нововиявленими обставинами задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених наведеними нормами, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PОNОMARYОV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Судами встановлено, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Рівне до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, з відповідача на користь позивача стягнено заборгованість по кредитному договору № 65207С82 від 02 листопада 2007 року за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року в розмірі 13594,20 дол. США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становить 108
590 грн 47 коп., та 171 905 грн 32 коп. пені, а всього 280 495 грн 79 коп.

Рішення суду набрало законної сили 21 листопада 2012 року.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником доводи зводяться до того, що в іншій справі з подібними правовідносинами касаційний суд сформував іншу правову позицію та іншу юридичну оцінку тих самих фактичних обставин, що мали місце у цій справі. Тобто, йдеться не про надання судом оцінки новим обставинам, які існували на час ухвалення судового рішення та можуть істотно вплинути на вирішення спору по суті, однак не були та не могли бути відомі заявнику на момент ухвалення рішення суду, а про існування іншого тлумачення норми матеріального права судом касаційної інстанції.

Висновки наведені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 570/2228/14-ц на яку посилається заявник не носять преюдиційний характер, тобто не є обов'язковими для застосування судом.

Разом з тим, зміна правової позиції суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах не може розцінюватися як нововиявлена обставина у розумінні статті 423 ЦПК України. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Керуючись частинами 4 , 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2012 року за нововиявленими обставинами в справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Рівне до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов