Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2020 року у справі №755/4543/18

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/4543/18

провадження № 61-12937ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Гурською Світланою Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання майна спільною сумісною власності подружжя, стягнення компенсації у рахунок вартості частини відчуженого автомобіля, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власності подружжя та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання майна спільною сумісною власності подружжя, стягнення компенсації у рахунок вартості частини відчуженого автомобіля, в якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року №5564/07/8044, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4; визнати автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя на загальну суму 237
020 грн. ; поділити спільне майно подружжя - автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на її користь 118 510,00 грн. грошової компенсації.

Позов обгрунтований тим, що з 03 листопада 2007 року вона перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2016 року.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі та фактичного проживання з відповідачем однією сім'єю, ними спільно придбавалось різноманітне майно, зокрема у 2011 році, у місті Києві, в автосалоні придбано автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2. Спірний автомобіль ОСОБА_1 недобросовісно відчужив на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 08 квітня 2016 року. Спірний договір купівлі-продажу автомобіля необхідно визнати недійсним, оскільки він укладений без її згоди, тому вона має право на отримання грошової компенсації своєї частки у праві спільної сумісної власності - автомобіля марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 118 510,00 грн, що становить 1/2 частини від середньої ринкової вартості цього автомобіля.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя: холодильник "Whirlpool", духовку, газову плиту, кухонний стіл з матовим склом білого кольору, чотири стільці, пральну машину марки "Samsung", шафу з дзеркалом, двоспальне ліжко, комод з дзеркалом, два пуфики, матрас та ноутбук "Toshiba", загальною вартістю 99 700,00 грн та поділити вказане майно шляхом стягнення з ОСОБА_3 на його користь 49 850,00 грн грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на вказане майно; визнати спільною сумісною власністю подружжя 3 000,00 дол. США, що еквівалентно 81 000,00 грн та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1/2 частини грошових коштів - 40 500,00 грн.

Позов обгрунтований тим, що з 03 листопада 2007 року до 26 травня 2016 року він перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі сторонами придбано майно, а саме: холодильник "Whirlpool", духовку, газову плиту, кухонний стіл з матовим склом білого кольору, чотири стільці, пральну машину "Samsung", шафу з дзеркалом, двоспальне ліжко, комод з дзеркалом, два пуфики, матрас та ноутбук "Toshiba", загальною вартістю 99 700,00 грн. 10 квітня 2016 року ОСОБА_3 забрала та привласнила спільні кошти у розмірі 3 000,00 дол. США, що знаходилися у квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 08 квітня 2016 року № 5564/07/8044, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, недійсним. Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 50 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію у рахунок вартості 1/2 частини автомобіля марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. В зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела розмір ринкової вартості спірного автомобіля на момент його продажу відповідачем, тому суд взяв до уваги вартість спірного автомобіля, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року № 5564/01/8044 у розмірі 50 000,00 грн.

Суд першої інстанції, вирішуючи зустрічний позов, дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів придбання спірного майна під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем та не надавналежних та допустимих доказів наявності 3 000,00 дол. США у подружжя, та відмовив в зустрічному позові за недоведеністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в частині визнання спільним сумісним майном ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіля марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 50 000,00 грн та стягнення з ОСОБА_1 компенсацію у рахунок вартості 1/2 частини у праві спільної сумісної власності автомобіля марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 у розмірі 25 000,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове.

Визнано спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 237

020,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля у розмірі 118 510,00 грн, припинивши право власності ОСОБА_3 на 1/2 частини автомобіля.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що продаж транспортного засобу за 50 000,00
грн не свідчить про те, що його дійсна ринкова вартість відповідає ціні продажу, оскільки сторони при укладенні договору визначають вартість предмета продажу на власний розсуд. Судом першої інстанції не врахував, що вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а тому дійшов помилкового висновку про визнання спільним сумісним майном подружжя автомобіль марки "KIA SOUL", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 50 000,00 грн та про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача компенсації вартості 1/2 частини автомобіля у розмірі 25 000,00 грн, виходячи з вартості спірного автомобіля, яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року №5564/07/8044.

У серпні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 через адвоката Гурську С. В. звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
102,00 грн.

Предметом спору у зазначеній справі є визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання майна спільною сумісною власності подружжя, стягнення компенсації у рахунок вартості спільного майна подружжя у розмірі 208 860,00
грн. Ціна первісного і зустрічного позовів не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*250=525 500

грн). Справа є незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявниками рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Гурською Світланою Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання майна спільною сумісною власності подружжя, стягнення компенсації у рахунок вартості частини відчуженого автомобіля, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власності подружжя та його поділ відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко