Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №756/16692/17 Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №756/16...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.11.2018 року у справі №756/16692/17

Ухвала

7 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 756/16692/17

провадження № 61-47336ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив "Академічний-15", ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визначення порядку володіння і користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Житлово-будівельний кооператив "Академічний-15", ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просив визначити порядок володіння і користування квартирою АДРЕСА_1.

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 25 червня 2018 року позов задовольнив. Визначив конкретний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 - виділив у володіння і користування ОСОБА_3 житлову кімнату розміром 17,7 кв. м. та житлову кімнату розміром 14 кв. м., а ОСОБА_4 - житлову кімнату розміром 11,7 кв. м. ; місця загального користування: коридор, загальною площею 17 кв. м. ; кухню, загальною площею 8,3 кв. м. ; туалет, загальною площею 1 кв. м. ; ванну кімнату, загальною площею 2,5 кв. м. ; лоджії, загальною площею 5,8 кв. м., - залишив у їх спільному користуванні. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Київський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду

від 31 жовтня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено

та взято до уваги: предмет позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови

прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявниками подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ними не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подали касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати