Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2020 року у справі №642/8175/19

Ухвала

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 642/8175/19

провадження № 61-12695ск20

Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною заявою, в якій просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь за рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року у справі № 632/847/17, яке набрало законної сили, на утримання спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із 1 тис. грн щомісячно до 2 тис. грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи стягнення з дня звернення до суду із відповідною заявою.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач надає допомогу дитині у вигляді аліментів, однак присудженої судом суми не вистачає для належного її забезпечення.

Враховуючи викладене, та посилаючись на необхідність забезпечення дитини нормальними матеріальними умовами, просила суд збільшити розмір аліментів, враховуючи той факт, що обов'язок по утриманню дитини лежить на обох батьках.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Збільшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року у справі № 632/847/17, яке набрало законної сили, у твердій грошовій сумі з 1 тис. грн до 2 тис. грн, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення проводити починаючи з 04 грудня 2019 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - задоволено частково. Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнутих на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2015 року у справі № 632/3214/14-ц, з урахуванням рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року у справі № 632/847/17, у твердій грошовій сумі з 1 тис. грн до 1 200 грн, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення проводити з 04 грудня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після ухвалення рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 березня 2018 року про збільшення розміру аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сімейний стан платника аліментів ОСОБА_2 змінився, оскільки в нього народилася друга дитина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, відтак у відповідача виник обов'язок також і з утримання доньки до досягнення нею повноліття.

28 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2020 року скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2, 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позовних вимог у справі № 642/8175/19 є стягнення аліментів. Отже, для цілей ЦПК України справа № 642/8175/19 є малозначною.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено грубе порушення норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи наявні докази щодо захворювання дитини та перешкоджання батька у його лікуванні, також зазначає, що батько дитини придбав нову квартиру, за яку отримує додатковий дохід у розмірі 5 тис. грн, не надавши останньому відповідних доказів.

Отже, сама по собі незгода заявника із оскарженим судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Проте, наведені заявником доводи у касаційній скарзі та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновків про те, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви самі по собі не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпункту в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, інших мотивувань касаційна скарга не містить.

Вищевикладене свідчить про те, що посилання заявника на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, є необґрунтованим.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia).

Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара