Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2020 року у справі №183/4441/18

Ухвала

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 183/4441/18

провадження № 61-9899ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - АТ
"ОГС "Дніпропетровськгаз") про визнання дій неправомірними.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу. 23 січня 2018 року працівником АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" був складений акт виявлення порушення та акт про порушення у зв'язку із позаштатним режимом роботи лічильника обліку (зупинка роботи лічильника). На підставі складеного акта, 22 лютого 2018 року комісією ПАТ "Дніпропетровськгаз" прийнято рішення про нарахування збитків щодо недооблікованого об'єму газу у розмірі 27 369,82 грн.

Проте, позивач зазначала, що рішення комісії є необґрунтованим, оскільки 23 січня 2018 року газовий лічильник був демонтований і направлений на експертизу.

Згідно з актом експертизи лічильника газу від 29 січня

2018 року ознак несанкціонованого втручання в роботу лічильника не виявлено, тому відповідачем не доведено, що позаштатна робота лічильника мала наслідком спричинення шкоди, тобто, несанкціонований відбір природного газу позивачем.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати незаконним нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу у розмірі 27 369,82 грн; визнати дії відповідача щодо складання акта про порушення від 23 лютого 2018 року відносно неї неправомірними та скасувати вищезазначений акт.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 21 січня 2020 року (у складі судді Ковальчук Т. А.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним нарахування ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" ОСОБА_1 вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі 27 369,82 грн.

Визнано дії ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" щодо складання акта про порушення від 23 січня 2018 року № 241 відносно ОСОБА_1 неправомірними.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року

(у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.) рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 травня 2020 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктами 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей Пунктами 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктами 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є вимоги немайнового характеру, а саме - про визнання дій щодо складання акта про порушення неправомірними.

Також скаржник заявляє вимоги майнового характеру, а саме - про визнання незаконним нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу, тобто ціна позову становить 27 369,82 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 =

210 200 грн).

Як вбачається з резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, яким визначено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для скаржника виняткове значення.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про визнання дій неправомірними відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький