Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2020 року у справі №2609/9383/12

Ухвала

10листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2609/9383/12

провадження № 61-15445ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м.

Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 906,54 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 182 906,54
грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") звернулось до суду з заявою про заміну стягувача, поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року заяву ТОВ
"ФК "Дніпрофінансгруп" задоволено, замінено сторону виконавчого провадження, стягувача ПАТ "КБ "Експобанк" на

ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", поновлено пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 травня 2012 року в справі № 2609/9383/12, видано дублікати виконавчих листів.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року залишено без змін.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 2609/9383/12 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 17 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп".

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі № 2609/9383/12 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200 грн), встановленого станом на 01 січня 2020 року.

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Сама по собі незгода ОСОБА_1 із обставинами встановленими судами, та наданою оцінкою доказам, не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в справі № 2609/9383/12.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справі "Леваж Престасьон Сервіс" та справі "Шамоян проти Вірменії").

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; оскаржена ухвала про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, особою, яка подає скаргу не доведена, а судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Крім того за змістом пункту 2 частини1 статті 389 ЦПК України предметом касаційного оскарження є ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином ухвали суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини 1 статті 353 ЦПК України) після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в цивільній справі № 2609/9383/12.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта