Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №386/363/19

УХВАЛА

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 386/363/19

провадження № 61-6121 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кредитної спілки "Істок" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року КС "Істок" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просила суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача загальну заборгованість за кредитним договором за період з 29 вересня 2016 року по 25 лютого 2019 року, яка становить 101 128,02 грн, з яких: 12 716,66 грн залишку основної суми (тіла кредиту), 0,39 грн заборгованості за відсотками, 60
411,68 грн заборгованість за платою, 22 962,42 грн інфляційних нарахувань та 5
036,87 грн 3 % річних.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, позов КС "Істок" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "Істок" 394,46 грн інфляційних нарахувань та 116,82 грн 3 % річних, а всього 511,28 грн.

В задоволенні позовних вимог КС "Істок" до ОСОБА_1 про стягнення 12 716,66 грн залишку основної суми (тіла кредиту), 0,39 грн заборгованості за відсотками, 60
411,68 грн заборгованість за платою, 22 567,96 грн інфляційних нарахувань та 4

920,05 грн 3 % річних відмовлено.

В задоволенні позовних вимог КС "Істок" до ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, вважав, що відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентам та заборгованості по платі за надання кредиту, після звернення позивача до суду у вересні 2017 року з огляду на наступне.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25 липня 2018 року, залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, з відповідача ОСОБА_1 вже було стягнуто заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 260 грн. Суд у зазначеному рішенні прийшов до висновку про те, що порука відповідача ОСОБА_2 за договором поруки №ДК2-377 ДП1 від 29 вересня 2016 року припинилася з дати укладення між КС "Істок" та ОСОБА_1 додаткового договору, тобто з 25 жовтня 2016 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог КС "Істок" до ОСОБА_2.

Суд першої інстанції вважав, що позивач скориставшись своїм правом на дострокове погашення кредиту, змінив строки дії кредитного договору, а отже з дня його звернення до суду не могли бути нараховані платежі пов'язані із використанням кредитних коштів.

03 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КС "Істок" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 101 128,02 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах (та яких саме норм права) заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.

Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки КС "Істок" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кредитної спілки "Істок" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки "Істок" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко