Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2021 року у справі №524/2616/21

Ухвала

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 524/2616/21

провадження № 61-11159ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу за попереднім договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу за попереднім договором купівлі-продажу.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2021 року про відкриття провадження у справі повернуто скаржнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

01 липня 2021 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1, засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у зазначеній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків.

03 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема заява про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану ухвалу заявник отримав 05 червня 2021 року, а його представник 11 червня 2021 року, на підтвердження надано докази.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Полтавського апеляційного суду постановлено 27 травня 2021 року та оприлюднено 31 травня 2021 року.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій.

До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.

При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає "алгоритм" поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

У частині 1 статті 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Цей перелік є вичерпним, у ньому не передбачено можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону та дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Отже, право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя судом апеляційної інстанції порушено не було.

Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18).

Наведені у касаційній скарзі доводи по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм цивільного процесуального законодавства України та правильність висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу за попереднім договором купівлі-продажу - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко