Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.08.2021 року у справі №755/5661/21

Ухвала

Іменем України

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 755/5661/21

провадження № 61-12290ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м.

Києва від 05 квітня 2021 року у складі судді Хромової О. О. та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з дотримання вимог статей 175, 176, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та віднесена до юрисдикції цього суду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року не прийнято до розгляду та повернуто, на підставі пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Повертаючи апеляційну скаргу заявника, апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду

У липні 2021 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права.

Щодо оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України в касаційному порядку підлягають перегляду судові рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 17 ЦПК України ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Системне тлумачення частини 2 статті 17, пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз матеріалів касаційної скарги ОСОБА_2 та Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року в апеляційному порядку по суті не переглядалась, а отже не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року з підстав визначених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту ухвали Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року вбачається, що скарга є очевидно необґрунтованою, правильне застосування судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Такого висновку Суд дійшов з огляду на наступне.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини 1 статті 353 ЦПК України до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду не включено ухвалу про відкриття провадження у справі, цей перелік є вичерпним.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 61-19138сво18 дійшов висновку, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Зазначений висновок підтримала і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не віднесена до визначеного частиною 1 статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до положень частини 1 статті 27 ЦПК України дана справа територіально підсудна Бердянському міськрайонному суду Запорізької області, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться в межах територіальної юрисдикції цього суду, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують правильність висновків апеляційного суду про неможливість перегляду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі окремо від рішення суду.

В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" (Skorik v. Ukraine) зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

Отже, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 2 , частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик