Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.05.2020 року у справі №638/4810/19

Ухвала

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 638/4810/19

провадження № 61-6810ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 03 серпня 2015 року вона подала до прокуратури Ленінського району міста Харкова повідомлення про вчинення працівниками Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова кримінального правопорушення передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2015 року зобов'язано прокурора Ленінського району міста Харкова внести дані за її заявою до ЄРДР за правовою кваліфікацією частина 2 статті 191 Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування кримінального провадження № 42015220110000071 доручено слідчим Слідчого відділу Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, її визнано потерпілою.

З 02 вересня 2015 року досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося декількома слідчими Слідчого відділу Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

16 березня 2016 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42015220110000071 з зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального злочину.

13 червня 2016 року ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова скасовано постанову слідчого.

Після продовження досудового розслідування кримінального провадження № 42015220110000071 слідчим не здійснювалося жодних дій для розслідування справи.

03 лютого 2017 року нею подано клопотання про проведення слідчих дій, яке було проігноровано слідчим.

13 березня 2017 року ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова визнано бездіяльність слідчого незаконною та зобов'язано розглянути її клопотання.

Старшим слідчим проігноровано ухвалу слідчого судді.

27 квітня 2017 року вона повторно звернуся із клопотанням про проведення подальших (розшукових) дій, однак клопотання знову було проігноровано.

Ухвалою слідчого судді від 16 травня 2017 року визнано протиправною бездіяльність слідчого та зобов'язано виконати певні дії.

При цьому, окрім скарг до слідчого судді, вона зверталася зі скаргами до прокурорів Харківської місцевої прокуратури № 1 та Керівника СУ ГУНП в Харківській області.

У січні 2019 року вона ознайомилася з матеріалами кримінального провадження № 42015220110000071 та виявила, що старшим слідчим СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області не зроблено жодних слідчих дій з моменту винесення останньої ухвали слідчого судді та 04 лютого 2019 року знову звернулася з клопотанням про проведення слідчих дій.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2019 року визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та зобов'язано слідчого розглянути по суті клопотання від 04 лютого 2019 року.

З моменту відкриття кримінального провадження по сьогоднішній день слідчими суддями Дзержинського районного суду міста Харкова винесено 3 ухвали, які визнають протиправною й незаконною бездіяльність слідчих. До цього часу слідчі дії не проведені, підозра жодній особі не пред'явлена. Такі протиправні дії з боку співробітників поліції завдали й продовжують завдавати їй моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона змушена витрачати час на поновлення справедливості у законний спосіб, у зв'язку з чим змінено її звичний спосіб життя, що викликає стреси.

Вона є особою похилого віку, у зв'язку з отриманням стресів при зустрічі з приводу розслідування кримінального провадження з слідчим у неї постійно загострюються хвороби й вона повинна додатково витрачати свої сили, час та гроші на лікування.

Моральну шкоду, яку спричинено через незаконну бездіяльність слідчих, оцінює у 100 152 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати- 4 173 грн та тривалості протиправних дій - 24 місяці.

Просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету моральну шкоду в сумі 100 152 грн.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що внаслідок протиправної та незаконної бездіяльності слідчого позивачці спричинено моральну шкоди та виходячи з вимог розумності, справедливості та обставин по справі стягненню підлягає 1 500 грн. Підстав для розрахунку моральної шкоди виходячи з мінімальної заробітної плати не вбачається, оскільки такий розрахунок здійснюється у разі перебування особи під слідством чи судом.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що посилання позивачки на медичні виписки щодо її звернення до поліклініки не є беззаперечним доказом спричинення шкоди саме відповідачем, оскільки позивач є особою похилого віку, 1948 року народження, має захворювання задовго до обставин, на які вона посилається, а тому вважати, що такий стан здоров'я обумовлений саме діями поліції не можна.

13 квітня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, в якій просила скасувати оскаржувану постанову, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення моральної шкоди в розмірі 100 152 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа Шевченківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська