Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.07.2020 року у справі №461/1104/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 461/1104/20

провадження № 51-3471 ска 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,

розглянувши касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2020 року скасовано постанову Галицького районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного Кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Галицька митниця Держмитслужби, за підписом в. о. начальника ОСОБА_2, звернулась до Касаційного кримінального суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2020 року та залишити в силі постанову Галицького районного суду міста Львова від 27 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 статті 294 КУпАП).

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у частини 2, 10 статті 294 КУпАП, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення, постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала Суду остаточна, оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінІ. В. Іваненко М. І. Ковтунович